Хатинка на курячих ніжках (відео)

Незвичайна ідея втілити в життя рядки з «Лукомор'я»  прийшла в голову петербуржцю Василю Козину. Півроку він зводив у селищі Ульянівка справжню хатинку на курячих ніжках. Зроблено все в повній відповідності з пушкінським описом: чудо-будова вміє повертатися до гостя передом, а до лісу задом.


Без вікон без дверей виглядала б не дуже

Влаштував собі приватне лукомор'я під Петербургом Василь Козин, борючись з депресією. Останні вісім років він був директором і співвласником одного з пітерських заводів з виробництва мінеральних вод. Однак морального задоволення бізнес цей Василю майже не приносив.



- Багато хто заздрить начальникам, а даремно, - запевняє Василь Козин. - У мене в підпорядкуванні було більше 70 чоловік. У кожного свій характер, свої особливості. Це ж скільки нервів потрібно, щоб всіма керувати, жах! Я так втомився від заводу, костюма цього з краваткою, що впору було спитися. І ось вирішив зайнятися чимось цікавим. Так поки будував хатинку на курячих ніжках, почав краще себе почувати, схуд кілограмів на п'ять, став нормальним міцним мужиком. До справи Козин підійшов досить грунтовно. Для початку придбав шматок землі в селищі Ульянівка. Раніше тут був смітник, так що дістався він екс-бізнесмену недорого. Потім став з'ясовувати, як будувати казкову будову. Став книжки з казками гортати, а там часто намальовані хатинки, зрубані «вразвал» - це коли нижні вінці менше верхніх.



- Виявилося, сьогодні вже ніхто не знає, як ставити такий зруб, - розповідає Василь Козин. - Навіть в музеї дерев'яного зодчества під Новгородом, куди я їздив, немає таких хатинок. Більш того, фахівці музейні самі точно не знають, рубали так коли-небудь будинку на Русі чи ні. Так що хатинка у мене фантазійна, майже по Пушкіну. Єдине, у Олександра Сергійовича вона без вікон, без дверей, а я зробив невеличкі віконця і дверцята. Без них виглядала хатинка, якщо чесно, не дуже.

Зварювальник запив-довелося вчитися самому

Коли макет хатинки був готовий, Козин взявся майструвати ніжки з дерева. За прообраз взяв курячі стегенця з сусіднього магазину. Вирізав варіантів двадцять, поки не знайшов єдине вірне рішення. Потім попросив приятеля - конструктора за освітою - порахувати, чи витримають ніжки що вийшли чудо-хатинку. Навантаження-то планувалися неабиякі, казкова будова в натуральну величину повинна була важити близько 5 тонн. І тільки отримавши ствердну відповідь, взявся за будівництво.


- Робити все довелося самому, тому що рубати «вразвал» ніхто не брався, - нарікає Василь. - Коли хатинка була готова, став шукати зварника. Це для макета я вирізав ніжки з дерева, в натурі їх належало зробити залізобетонними. Спочатку знайшов якось дідка, який зварив поганенько. Потім хлопця молодого найняв, але він через пару годин запив. В результаті записався на курси зварників, п'ять днів повчився і зварив всі конструкції сам. Потім залив їх бетоном, обштукатурив і пофарбував. Як ми ставили її - окрема історія. Слава Богу, автокран застряг і нікуди не міг поїхати, поки ми хатинку НЕ поставили на п'єдестал.

Але найбільше Козин пишається тим, що його хатинка на першу вимогу здатна обернутися «до мене передом, до лісу задом» - прямо як у казці! Щоправда, відбувається це без жодного чаклунства, а за допомогою однієї тільки електрики. У п'єдесталі, на якому покоїться диво-будиночок, захований поворотний пристрій від крана «Івановець». Він-то і дає можливість будь-якому охочому відчути себе Іваном-царевичем. Потрібно просто вимовити знайомі всім з дитинства слова, і хатинка прийде в рух.

Золотий ланцюг є, залишилося на нього кота посадити

Першими творіння Василя оцінили місцеві жителі. Потім потягнулися і приїжджі: ділянка, куплена Василем, відмінно проглядається з московської траси, і 10-метрову хатинку на курячих ніжках водії, що їдуть до Пітера або назад, бачать аж за кілометр.

- У мене тут було стовпотворіння, - радіє Козин. - Найчастіше люди просто фотографуються на тлі хатинки, деякі норовлять наверх до ніжок піднятися. Була навіть одна відважна наречена, яка по сходах прямо в хатинку залізла. А ось жених малість випивши був, не ризикнув на таку висоту дертися. Весіль взагалі багато, а у москвичів навіть мода нова з'явилася - їздити на одруження в Петербург, а по дорозі до мене в гості заїжджати.

Втім, в гості до Козину приїжджають не тільки подивитися на диво-будову. Багато візитерів цікавляться, як його можна побудувати так скільки коштує таке задоволення. Був у Василя навіть один француз, який готовий був запросити руського умільця до себе, щоб він там зрубав хатинку на курячих ніжках. Однак дізнавшись про те, що доведеться викласти 50 тисяч євро, щоб руську народну казку у Франції зробити бувальщиною, міцно задумався. Сам же Козин на досягнутому зупинятися не збирається.

- Бабу-ягу от потрібно доробити, потім Лісовика змайструвати, - ділиться планами Василь. - Ланцюг золота у мене вже є, але живого кота на нього садити не буду - шкода. Краще вистругаю фігурку з дерева. З госпблоку хочу зробити замок, а на даху посадити триголового Змія Горинича. Якщо вийде, щоби він ще й вогонь вивергати - буде здорово. Сини мої вже чекають не дочекаються літа, коли можна буде далі наше лукомор'я будувати.