Дбайливе використання ресурсів і людського потенціалу – один з «фінських» уроків для України

Українська асоціація професійних деревообробників (УАПД) – об’єднання ще дуже молоде. Та від грудневого з’їзду торік, коли вітчизняні фахівці прийняли рішення про його створення, вони вже чимало встигли. В активі асоціації – підтримка проекту «Територія ремісників» на львівській «Деревообробці», конкурсу фахової майстерності різьбярів на Львівщині тощо. Улітку делегація українських деревообробників з ознайомчою поїздкою відвідала Фінляндію. Наш кореспондент зустрівся із керівником асоціації Р.Я. Ющишиним і розпитав його про мандрівку.

Пригоди українців у Фінляндії ще тільки розпочинаються…

Лісова основа 
Ідея цієї поїздки виникла в українських деревообробників з самою асоціацію одночасно. Ще на установчому з’їзді вони дізналися від руських колег, що в сфері домобудування в Фінляндії частка використання деревини як будівельного матеріалу сягає 70–75% і що саме ця північна країна є лідером серед країн ЄС в одноповерховому дерев’яному будівництві. Ще у часи Радянського Союзу таке поняття, як «фінський будинок» у нас широко використовували для означення дерев’яного будівництва у цілому. 

Ця традиція у фінів звичайно ж з’явилася не на порожньому місці. Ліс є основним і чи не єдиним природним ресурсом цієї країни. Недарма ж кажуть, що їх економіка у всьому зобов’язана власній лісовій промисловості. Усім у світі, наприклад, відома фінська «Nokia», та мало хто знає, що ця компанія розпочинала свою діяльність у 1865 році з невеликого целюлозного заводу, а останні підприємства цього типу продала лише  на початку 1990-х років. Утім «Nokia» – це лише показовий приклад. Попри те, що у минулому столітті в Фінляндії надзвичайно наполегливо і послідовно проводили політику індустріалізації та модернізації, ще у 2007 році саме на цю країну припадало 10% світового обсягу експорту лісової і целюлозно-паперової продукції, а у світовому експорті друкарського паперу її частка становила 20%. 

Водночас саме у Фінляндії діє одне із найсуворіших у Європі законодавств, що регулює дерев'яне домобудівництво. Уся ця інформація не могла не викликати значного інтересу в українських деревообробників. Відтоді їх не полишало прагнення якнайближче ознайомитися з цією країною. Сприятлива нагода для цього визріла у травні під час виставки «Деревообробка» у Львові. Керівник УАПД Р.Я. Ющишин зав’язав знайомство з представниками консалтингової фірми «Омега трейдінг» із Фінляндії, за плечима яких великий досвід організації зустрічей для фінських виробників на інших ринках, зокрема й у країнах СНД. Вони й допомогли українцям в організації поїздки, яка відбулася з 29 липня по 4 серпня 2012 року.   

На об’єкті фірми «SKAALA»

На високому рівні 
Українці самі обрали 9 підприємств, котрі вони хотіли б відвідати. Більшість із цих фінських фірм так чи інакше має стосунок до дерев’яного будівництва: виготовляють клеєні конструкції, спеціалізуються на каркасно-щитовому будівництві тощо. Були заплановані й візити на підприємства з виготовлення вікон та котлів. До складу делегації УАПД увійшли представники чотирьох українських фірм, які автобусом здійснили мандрівку через Польщу та Прибалтійські країни загальною довжиною близько півтора тисячі кілометрів в один бік.

 Щодня учасники поїздки двічі або тричі навідувалися на обрані ними підприємства. Спочатку вони зустрічалися з керівництвом і проглядали відео-презентацію компаній, а далі їх уже безпосередньо ознайомлювали з фірмами. З всіма фінськими підприємствами делегація домовилася про відвідування об’єктів на стадії монтажу. Відтак, українці могли набути найбільше повчального досвіду. Та й якщо говорити загалом, формат відвідин країни Суомі давав членам делегації якнайкращу змогу досягнути усіх поставлених перед собою цілей:

– Поїздка відбулася на високому рівні, – підкреслює керівник УАПД Р.Я. Ющишин. – Нас приймали перші особи (власники бізнесу, управлінський склад або президенти компаній). І це були дуже солідні фірми. Нам довелося, зокрема, відвідати підприємство, в якому я як постачальник обладнання лише самих інвестицій в устаткування можу оцінити на суму щонайменше €30–40 млн. Нам всюди дозволяли фотографувати і ставити нашим співрозмовникам незручні запитання. Тобто організатори виконали абсолютно всі зобов’язання, які вони взяли на себе перед поїздкою.  

Руслану Ярославовичу безумовно є з чим порівняти, адже він бував і в багатьох інших країнах Європи. Так от, на його думку, саме Фінляндію найкраще характеризує широко відома нам ще від часів «розвинутого соціалізму» фраза про «капіталізм із людським обличчям». Але нас, зрозуміло, передусім цікавить, якою мірою все це позначається на деревообробці. Вище ми уже згадували про суворе фінське законодавство. Воно, як виявляється, має за плечима дуже довгу традицію і забезпечує досить цікаві результати сьогодні:

– Безумовно, що і в Австрії, і в Німеччині є підприємства, які переробляють мільйони кубічних метрів сировини, – згадує Р.Я. Ющишин. –Фінські підприємства, звичайно ж, дрібніші, але щодо технологій, саме фіни, мабуть, – таки лідери. Адже вони надзвичайно глибоко переробляють деревину, і кору, і щепу – усе використовують до корінчика. Це, зрештою, – ще й вплив традиції. Дерево у Фінляндії завжди було в пошані. Ми бачили будинки, яким 150–200 років. І тоді, коли їх будували, вони вважалися елітними. Тому, я гадаю, будь-яка країна, що розвивається, так чи інакше в цьому наслідуватиме фінів.   

Справді, мешканці цієї країни можуть похвалитися неабияким даром передбачення, що вони вже неодноразово доводили на практиці. Наприклад, у першій половині 1990-х років економіка Фінляндії перебувала у надзвичайно складному становищі внаслідок розпаду СРСР і втрати його ринку. Фіни відповіли на цей виклик, прийнявши у 1995 р. розгорнуту стратегічну програму   інноваційного розвитку (так звану «Програму-95»), яку вони за три роки доповнили й модифікували. Ця програма, зокрема, передбачає об'єднання можливостей університетів та науково-дослідних інститутів (НДІ) у проведенні досліджень і створенні нових технологій, орієнтованих на отримання якісно нових і конкурентоспроможних продуктів. У сфері виробництва вікон (а одне з таких підприємств, нагадуємо, відвідали й українці) винахід фінів, після «фінських» будинку та бані став ще однією технологією, що переможно крокує світом, успадкувавши назву їх країни. В Україні таке вікно – ще маловідома новинка, однак, на думку Руслана Ярославовича, досить перспективна:

– Я вважаю, що ця технологія має майбутнє і у нас. «Фінське вікно» загалом не набагато простіше у виготовленні, ніж «євровікно», як ми його називаємо, хоча спосіб його виготовлення запозичений із Німеччини. Але у «фінському вікні» є свої переваги, зокрема, за певних обставин, можна досягнути меншої  собівартості його виготовлення порівняно з «євровікном». Щоправда, купівельна поведінка споживача в нас занадто інерційна: переконати його щодо якогось нововведення надто важко. Тому «фінське вікно» в Україні поки що виготовляють лише дрібні підприємці, а великі виробники мені поки що невідомі. Немає ні чіткого стандарту, ні конкретних технологічних карт тощо.

Ні холодно, ні жарко: на вулицях Гельсінкі

Уроки для України
Зрозуміло, що й сама УАПД у цій мандрівці на північ переслідувала певні цілі. По-перше, можна було зробити досить цікаві порівняння. Історія України та Фінляндії до закінчення Першої Світової війни розвивалася досить схожими шляхами: країна Суомі, як і більшість тодішніх українських територій, входила до складу Руської імперії. Прикметно, що у фінів щодо цього немає жодних комплексів: у їх столиці навіть стоїть пам’ятник імператору Олександру ІІ. Втім, не можна заперечити, що імперія на цих територіях була значно ліберальнішою, ніж на українських. Як би там не було, фінам у 1917 році, на відміну від українців, вдалося здобути незалежність, а через 22 роки її зі зброєю в руках ще й відстояти від потужної радянської агресії. Тому зараз, споглядаючи на цей край, що від природи фактично тільки лісом багатий, можна собі уявити, чого досягли б за той час українці, якби щасливіше склалася доля їх не обділеної ресурсами країни:   

– Якщо пригадати інші європейські країни, в яких мені доводилося бувати, то Фінляндія – це скелі і тайга, – ділиться своїми враженнями Р.Я. Ющишин. – І  щоб серед усієї цієї цілини побудувати автошляхи без жодної ями та іншу інфраструктуру… Причому це все зробила не така вже й велика кількість населення. Адже їх лише п’ять із половиною мільйонів самодостатнього населення, яке на своїй території культивує і фрукти, і зернові. Та й лісу, свого основного багатства, вони більше вирощують, ніж вирубують…

"… Старикам везде у нас почет": Капіталізм з людським обличчям в дії

Окрім того, не забуваймо, що Фінляндія, попри значну географічну віддаль, для України – ще й перспективний партнер. У докризовий період торговельно-економічне співробітництво між двома країнами активно розвивалося. Зокрема у 2008 році обсяги двосторонньої торгівлі, порівняно з 2000 роком, збільшилися у 6,7 разу (з $123,8 млн до $830,3 млн), за цим показником Фінляндія вийшла серед країн Європи на 18 місце. Тоді її частка у торговельному обміні з нашою країною сягла 1,4% у Європі та 0,5% – у світі. Тоді ж у Києві, наприкінці червня, відбулося засідання ФІНПРО – організації, що просуває фінські товари та інтереси фінських підприємців за кордоном, а обсяги прямих фінських інвестицій в економіку України порівняно з 2004 роком, зросли приблизно удвічі й станом на 1 січня 2009 року становили $16,9 млн. Хоча розвиток цих взаємин дещо  загальмувала глобальна криза, в них усе таки неабиякі перспективи. З цим погоджується і голова УАПД Р.Я. Ющишин: 

– Так чи інакше, вони розуміють потенціал України. Вони розуміють, що тут територія десь завбільшки з територію Франції, а чисельність населення 45 млн щонайменше у 9 разів більша ніж у Фінляндії. Хай їм дещо незрозумілий цей ринок, але він їм цікавий. Тож вони, напевно, хочуть отримати від нас якусь інформацію: про просування продукції тощо. Йдеться, зокрема, про торгівлю брусом. Адже Фінляндія є одним із серйозних гравців на європейських сировинних біржах. Та й в Україні фінський брус має перспективу. По-перше, на півночі вища щільність деревини, а по-друге, наш споживач довірятиме фінській якості…

Дах у фінів не протікає

При виробництві бруса

Можна лише пожалкувати, що в сфері деревообробки, як і в цілому в наших зовнішньоторговельних зв’язках із країною Суомі, імпорт має нахил помітно переважати над експортом. Але це, як то кажуть, питання часу. Нашій країні ще не пізно зробити ставку на високі технології замість традиційної для часів СРСР сировини. У цьому, до речі, полягає ще один «фінський» урок для України – про «Nokia» ми вже в цій статті згадували…  
 

Найважливіше – це реальні справи
Що особливо тішить, так це те, що результатами поїздки став не лише цей повчальний досвід, а й суто внутрішні зрушення в УАПД. Про це далі Руслан Ярославович: 

– Особисто я можу відзначити просто грандіозні результати. Передусім докорінно змінився стан міжособистісних взаємин. Члени асоціації стали справжніми приятелями і побратимами, які разом генерують ідеї та плани, а потім у співпраці їх реалізують. Якщо підсумувати, то всі зрозуміли, що зовнішній ворог набагато страшніший, ніж внутрішній. А зовнішній ворог – це бюрократ, злодій та  корупціонер, який не дає Україні розкрити свого потенціалу. Його ж могла розкрити Фінляндія, де майже зовсім немає ресурсів, а ті, що є, вони використовують навіть не на 100 – на 101%. А ось і ближчий приклад: Грузія. За радянських часів вона давала СРСР 70–80% так званих «злодіїв у законі». Та й там, суспільство, об’єднавшись, домоглося реальних змін у країні.   
Українська асоціація професійних деревообробників – це вже вітчизняний приклад того, як суспільство, усвідомлюючи свої інтереси, поступово об’єднується довкола спільної ідеї. Хай у спілці поки що лише 25 активних членів. Набагато важливіше – реальні справи. А вони потроху поширюються на всю країну. Яскравий приклад, який можна навести після мандрівки у Фінляндію, – це та ж «Територія ремісників», яка зі скромного майданчика на  львівській «Деревообробці» із «Лісдеревмашем 2012» стане здобутком усієї нашої країни. Ну що ж деревообробники, так тримати!

Костянтин АНДРОСОВ

Уся надія на нове покоління:
Враження учасників поїздки у Фінляндію

Олексій Мельник, ПП «Мельник», смт Корнин Житомирської обл.: 
– Враження позитивні. Якщо взяти до уваги, що ключові стовпи у виробництві продукції з дерева – це сировина, обладнання і люди, то конкурувати з фінами найважче у сфері сировини. Такої сировини, як на півночі, в нас немає. Що ж до технологій, то вони від наших суттєво не відрізняються, але поки що для такого обладнання, як у Фінляндії, в нас замало обігових коштів. Люди у нас теж не гірші, ніж там. І ми до такого рівня невдовзі прийдемо. А от із сировиною треба нам питання вирішувати. Найприродніше – це закуповувати північну сировину. І ми це робитимемо. А загалом – ми нічим не гірші.

Ігор Закуренко, ТзОВ КДК «Полісся», м. Олевськ Житомирської обл.: 
– Основне враження – це те, що я не побачив там нічого нового: жодних секретів виробництва і взагалі нічого приголомшливого. Фінляндія передусім сподобалася як країна з високою культурою споживання. Там не прийнято виставляти на показ своє багатство: машини, палаци тощо. Що варто було б запозичити? Висока спеціалізація підприємств. Кожне робить щось своє – універсальних фірм немає. Мабуть, і ми колись до цього прийдемо. А ще справляє дуже приємне враження, що керівники різних компаній перед іноземцями один одного рекламують, нічого за це не отримуючи. Тобто там є розуміння: якщо усі зароблятимуть, то добре буде всім. У нас поки кожен сам за себе!  

Артем Крутій, ТзОВ «Арт-Пак», смт Понінка  Хмельницької обл.: 
– Враження в нас дуже приємні. Дуже задоволені досвідом, який перейняли від фінських виробників. Що виділити як основне? Це, мабуть, те, що робоча сила в них трошки дорожча від нашої і вищою є автоматизація виробництва. Це нам хотілося б перейняти і застосовувати в Україні. У загальних рисах технології подібні на наші, от тільки обладнання дорожче від нашого. Крім того, в нас немає ще такої кількості потужних конструкторсько-проектних організацій, а там є структура, інститути тощо, що швидко видають підприємцям усю необхідну документацію для роботи. А в підсумку, такі поїздки нам дуже допомагають – вони показують, в якому напрямі нам рухатися вперед.    

Сергій Кузьменко, ТзОВ «Магія Дерева», м. Боярка Київської обл.: 
– Передусім запам’яталися культура виробництва, підхід до виконання роботи, обладнання, яке для цього використовують, сировина… У нас такої сировини немає. Нам, щоб все організувати на такому рівні, потрібні дуже великі кошти. Але будемо, звичайно ж, намагатися наздоганяти. Інакше ж як? Головне, знову наголошую, – це виробнича культура: ставлення до праці, професійність, турбота про оволодіння фаховими навичками. Та й ми колись до цього прийдемо. Гадаю років 15 вистачить, головне – щоб змінилося покоління…

http://www.yushchyshyn.com.ua/