Парення в чані

У великі дерев'яні корита наливалася холодна мінералка, а потім за допомогою розпеченого каміння, температура доводилася до потрібного рівня. Потім було відлито два великі чавунні чани, один з яких зараз знаходиться у Віденському музеї, а другий у одного місцевого жителя. З самого початку, здається, цей спосіб простий та примітивний. Ну що тут може бути новенького. Те ж саме можна зробити і у себе вдома у ванній. Налив гарячої води та лежи, грій свій улюблений організм. Тут, теж саме, але ємність наповнюється холодною водою і під ним розводиться вогнище. Щось варварське в цьому є. І яке може бути задоволення? На вулиці, над багаттям?

Але це тільки на перший погляд. Насправді це новий спосіб парення у світовій практиці. Ніде в світі такого немає. Схоже є у японців, в дерев'яних ваннах. Але тут зародився свій, надзвичайний за колоритністю і застосуванню спосіб парення. Ми як завжди попереду планети всієї. Чавунний чан на вогнищі, гаряча мінеральна вода і поруч крижана купіль. Всі хто парився (варився) в чані відзначали, що це ні на що не схоже. Хамами, сауни, руські парні – це звичайно здорово, а чани це невимовне відчуття. Може це пов'язано з тим, що ти знаходишся не в приміщенні, а на вулиці, в контакті з природою. Процес парення не такий жорсткий як в інших лазнях, свіже повітря, повільне та плавне прогрівання всього організму. А потім у крижану воду і назад в чан зігріватися. І так кілька разів. Тіло розслаблено, шкіру поколює тисячі маленьких голочок, кістки м'які, податливі і відчуваєш, що сусідні гори готовий згорнути не кажучи про щось інше, про що не говорять вголос.

Отже, залазиш в чан, вода вже тепла. Дно чану викладено плоским річковим камінням. Контакту тіла з розпеченим камінням немає. Навколо ліс, дерева, свіже повітря. Дихається на повні груди. Відчуваєш єднання з природою. Температура починає підніматися протягом 10-15 хвилин. Коли стає не під силу, покидаєш чан й поринаєш у студену воду. І так кілька разів. Почуття втоми або тяжкості в організмі не відчуваєш, тільки почуття легкості та бажання літати. Поруч запашний чай, настояний на травах. Просто жити хочеться. Зовсім інше, невимовне відчуття в порівнянні з іншими парними. Ну як можна передати запах грози, або запах запашного сіна.

У воду можна додавати відвари та настої трав. Можна покласти у воду пару оберемків запашних трав. І процедура не настільки жорстка як при паренні в традиційних парних. Прогрів тканин тіла відбувається на більш глибокому рівні і більш рівномірно, полегшено. Теплоємність води набагато більша, ніж повітря і не вимагає високих температур. Температуру води в чані можна регулювати шляхом додавання холодної води та видаленням гарячої. Так що можна створювати для себе прийнятну температуру. Розміри чану дозволяють в ньому відчувати себе не обмеженим і трохи поплюхатися. Навіть вчотирьох не відчуваєш себе обмеженим.

І вперед, варитися у чані! Пізнавати незнане!