Будуємо вуличний душ і туалет

Перша стратегічна споруда на ділянці – туалет, крім нього нерідко будують і літній душ. Але як тільки будівництво будинку закінчено, вуличні санвузли демонтують, а даремно...

Якщо подбати про функціональну та естетичну складову сантехнічних споруд, то вони зіграють у побуті чудову роль. Наприклад, літній душ дозволить близько п'яти місяців на рік економити на нагріванні води і митися в цілком комфортних умовах. Як мінімум – це хороший варіант для ополіскування, обов'язкового перед купанням в басейні. Або після роботи в саду можна освіжитися, залишивши домашньої ванної «капітальні» банні процедури.

Туалет же, буде доречним для вуличного застілля в альтанці, віддаленій від дому. Зручний він і для дітей, що грають на вулиці, і для садівників – менше ходити з вулиці в будинок, значить, менше заносити бруду з взуттям. Зрештою, ці споруди аж ніяк не зайві як запасний варіант при можливих проблемах з подачею води або відведенням нечистот.

Місце для водних процедур

Головна функціональна особливість вуличного душу – нагрів води відбувається завдяки безкоштовній сонячній енергії. Відповідно до цього оптимальне місце для споруди повинно максимально довго висвітлюватися протягом дня. Враховуючи необхідність захисту від вітру і турботу про цілісність ландшафтного дизайну, під кабінку можна відвести куточок саду або місце біля паркану.

Відтік використаної води буде проходити природним шляхом, а значить, краще, щоб душ був розміщений на підвищенні. Якщо на ділянці є пагорб, можна використовувати його, якщо ні – підняти рівень підлоги своїми силами. Вибираючи місце, варто подбати про подачу та відведення води. Найзручніше наповнювати бак, використовуючи шланг для поливу. По можливості воду утилізують в домашню каналізацію або створюють невелику локальну систему.

Конструкція душу

По суті, всі літні душі мають три основні складові – ємність для води, кабінку й стік. Розберемося в кожній деталі. Ємності для води повинно вистачати на максимальну кількість прийомів душу, але при цьому великий обсяг не повинен негативно позначатися на температурному комфорті. Для кращого нагрівання підходять спеціальні плоскі баки з темного пластику або металу. Колір і форма дозволяють не тільки прийняти більшу кількість сонячних променів, але й прогріти всю воду. Якщо ж використовувати товсті баки та бочки, нижні шари води можуть повністю не прогрітися, а адже саме вони першими виливаються при відкритті крану.

Для збільшення коефіцієнта корисної дії ємність можна накрити саморобним парником, схожим з тими, які виготовляють для розсади. Для цього достатньо збити дерев'яний каркас за формою баку і обтягнути його прозорим целофаном. Північну сторону обробляють фольгою. Зверху або з боків парника приробляють ручки, щоб було зручніше знімати й ставити його при доливці води.

Кабінка найпростішої конструкції має три статичні стінки з поліестеру і одну шторку, що відслонюється, з цього ж матеріалу. В основі побудови – квадратний дерев'яний піддон зі стороною в 1 м, висота стін – 2 м. Часто зустрічається на дачних ділянках кабінка – не зовсім те, що потрібно людині, що живе в приватному будинку. Виходячи з недоліків такої конструкції, сформулюємо кілька правил.

По-перше, одного приміщення мало, варто як мінімум зробити невеликий тамбур для переодягання та зберігання банного приладдя.
По-друге, краще запобігти можливим протягам, навіть враховуючи високу температуру літнього повітря, оскільки душ можуть приймати і діти.
По-третє, матеріал для стін повинен бути більш капітальним.

Оптимальною за легкістю й міцністю можна назвати технологію каркасного будівництва з використанням дерев'яної або металевої основи. Із зовнішнього боку стіни можна обробити будь-яким матеріалом, але краще використовувати той, який застосовується на фасаді основної будівлі або інших технічних будівель. Усередині використовують водостійкі вироби: пластикові панелі, міцну ПВХ-плівку, оброблене просоченнями і покриттям дерево. Обробку кріплять на каркас, який попередньо потрібно додатково захистити поліетиленовою плівкою.

Устрій стоку включає в себе не тільки водовідведення, але й зачіпає всю основу. Оскільки площа кабінки невелика, а висота близько 2,5 м плюс зверху важкий бак, переважніше організувати пальовий фундамент. Для цього в землі бурять чотири отвори завглибшки 1-1,5 м, в них устромляють металеві труби діаметром порядку 10 см. Довжина їх наземної частини повинна становити близько 25 см. У наслідку до труб буде прикріплений брус 10 х 10 см. До речі, перев'язку зручніше починати з верху і проводити її на землі, використовуючи довгі й товсті болти. Але повернемося безпосередньо до стоку. Для збору води найпростіше використовувати піддон з трубою, підведеної до зливу, або саморобну армовану бетонну стяжку. Інший спосіб – створення водотривкого шару (укладання гідростеклоізолу або ПВХ-плівки на похилий насип). В останньому випадку під ногами роблять решітковий дерев'яний настил.

Зібрану воду можна відводити в септик, а після – на полі фільтрації. Остання представляє собою закопану в землю пластикову трубу з надпілами, що дозволяють розподілити всю відведену воду по підкладці з щебеню. Важливо враховувати кількість води, що відводиться, і те, чи зможуть грунти впоратися з нею. В іншому випадку система буде заливатися, псуючи дренажний матеріал. Частково допомогти у водовідведенні можуть вологолюбні рослини. Вартість подібної споруди безпосередньо залежить від використовуваних матеріалів.

Будівництво вуличного душу

Закопують ємність або прокладають трубу для відводу води.

Роблять опалубку, насипають щебінь. Можна підсилити арматурою.

Сток закривають пробкою, а після заливають цементний розчин.

Дерев'яний решітковий настил ставлять на затверділу основу.

На ринку представлено безліч варіантів готових кабінок, які залишається лише змонтувати на побудований злив. Головна деталь – пластиковий бак.

Правильне облаштування душової кабінки зробить прийом душу більш комфортним. Важливо передбачити тамбур для переодягання та функціональні полички й гачки для приладдя.

Туалет

З туалетом все йде простіше. Головне – дотриматися важливої вимоги: нечистоти не повинні просочитися в землю. Для цього використовують герметичні ємності. Якщо застосовують спеціальний переносний ящик, то такий санвузол буде носити горде ім'я «пудр-клозет». Дно ящику засипають тирсою, хвойними голками або землею. Після кожного візиту досипається новий шар, а при заповненні ємності її виносять на компостну купу, матеріал з якої згодом можна використовувати для удобрення ділянки. Конструкція зручна тим, що не потрібно рити великий котлован під вигрібну яму. Правда, для багатьох така система не підійде з естетичних міркувань, тому детальніше розглянемо більш популярний варіант.

Головна деталь туалету з вигрібною ямою – сама яма. Вона може бути побудована з цегли або бетону. Місця всіх з'єднань в обов'язковому порядку повинні бути герметичні. Альтернативою важкій споруді можуть бути популярні останнім часом пластикові бочки, які частково полегшують будівництво.

Побудувати туалет не так вже складно, і цілком можна обійтися своїми силами, якщо не заради економії, так для душі. Доповнити фотоілюстрації з прикладом покликані кілька порад:

Краща основа – камінь. Дерев'яну частину обов'язково гідроізолюють від нього прошарком руберойду.
Використовуване дерево грунтують й захищають лаком.
Рівень підлоги повинен підніматися над землею на 10-20 см.
Для природного освітлення використовують вікна зі склоблоків або вітражі.
Для зменшення запахів практичніше використовувати не тільки освіжувачі, а й препарати, що вирішують причину їх появи.

Ємність для збору нечистот закопують в землю.

Бетонна вигрібна яма могла б стати фундаментом для стін. У даному випадку використовують окрему основу з бетонних блоків.

Каркасні стінки збивають на землі, а потім кріплять до основи.

Двосхилий дах складніший у виконанні, але більш практичний в експлуатації.

Для сидіння набивають дерев'яний ящик з кришкою, що знімається. Бічні ніші можна використовувати в якості ящиків для зберігання паперу або біопрепаратів.