Створюємо зимовий сад

При новому будівництві або реконструкції власного будинку багато людей загоряються бажанням побудувати свій зимовий сад, але незнання певних моментів їх спершу насторожує, а потім і відлякує. Постараємося об'єктивно висвітлити цю тему.


Місце для зимового саду в будинку

У побудованих в ряд будинках (масова забудова) і на маленьких ділянках місця для вбудовування зимового саду небагато. Оптимальним місцем для цього є стара тераса, як правило, зорієнтована на південь. Якщо ж будинок стоїть вільно, то можливостей вибору місця і планування достатньо.

Господар ще до початку робіт повинен вирішити, як він буде використовувати засклений простір: як спорудження, яке штучно подовжує літо для вирощування овочів та зелені, повноцінне житлове приміщення на протязі всього року, вестибюль що надає дому додаткове природне освітлення та теплоізоляцію, або ж цілорічну оранжерею для квітів та рослин. Ці смислові навантаження і визначають місце зимового саду в будинку, його внутрішнє облаштування. Наприклад, при орієнтації безпосередньо на південь, влітку перебування в такому приміщенні буде затьмарено спекою, яка може поширюватися і по іншій частині будинку.


Якщо іншого варіанту немає, то доводиться вбудовувати глухі двері, що відокремлює зимовий сад від іншої частини будинку, і монтувати на засклених стінах надійно затінюючі жалюзі. Кращою орієнтацією житлового зимового саду є південний схід або південний захід. Велику роль відіграє і гармонійне поєднання такої прибудови зі сформованою архітектурою будинку, що наочно представлено на малюнках ліворуч.

Фундаменти для зимового саду

Основою зимового саду, як і будь-якої іншої споруди, є надійний фундамент. Його конструкція і устрій залежать від призначення споруджуваного приміщення. Для постійного проживання в заскленому приміщенні потрібен грунтовний фундамент, як і для самого будинку, з урахуванням місцевих особливостей грунтів (рівня грунтових вод і глибини промерзання), передбачуваних сумарних навантажень та ефективної теплоізоляції підлоги. При сезонному використанні теплоізоляцією можна знехтувати, а всі інші вимоги по фундаменту і його основи зберігаються – це запорука довговічності та стабільності будь-якої конструкції.

Хороші за складом грунти і низький рівень грунтових вод дозволять знизити витрати. Після зведення стрічкового фундаменту всередині виробляють засипку піску або щебеню з якісним ущільненням, далі бетонують з укладанням арматурної сітки і настилають керамічну плитку (якщо не потрібна теплоізоляція) або інше покриття. Ще менше витрат потребує фундамент для теплиць, де підлогою є сам грунт. Але в будь-якому випадку, якщо ви економите на теплоізоляції, ви програєте у витратах на тепло (не відноситься до парників).

Матеріали та конструкції зимового саду

Зимовий сад або оранжерею зводять в несучих конструкціях з міцних дерев'яних, сталевих, алюмінієвих або пластмасових профілів. Дерев'яні конструкції слід застосовувати тільки клеєні та ті, що мають просочення проти гниття в місцях примикання до фундаменту, але і в цьому виконанні вони не настільки стабільні й довговічні. Ці переваги притаманні сталевим та легким алюмінієвим конструкціям, які ще й більш технологічні при обробці й монтажі.


Філігранні алюмінієві профілі дозволяють реалізовувати будь-які архітектурні ідеї і створювати легкі конструкції, що не порушують статику кам'яних стін. Профілі з металу (висока теплопровідність) повинні включати в себе конструктивно розділову теплоізоляцію між зовнішньою й внутрішньою поверхнями, що виключає температурні містки. Звичайні профілі взимку будуть приводити не тільки до запітніння, а й промерзання зсередини. У профілів з пластмас подібні проблеми не виникають. Але виглядають вони грубіше.

Скління зимового саду

Дуже просте питання, правда вимагає значно більше витрат, ніж багато хто припускає (якщо ваша засклена споруда призначена для цілорічного використання). Склити слід герметичними склопакетами, що мають високий рівень теплоізоляції, які не запотівають й не промерзають. Склопакети виготовляють на замовлення і можуть бути тонованими й удароміцними. Можна чимало зекономити, якщо обраний вами склопакет буде мати прямокутну форму і площу близько 1 кв. м й більше.


Сьогодні є величезний вибір стекол, різних за своїми властивостями: світловідбиваючі, тоновані, енергозберігаючі, триплекс, що не дає осколків, броньовані чи полікарбонатні, що дозволяють виконувати арочне скління. Таким чином, скління вже здатне захищати будинок не тільки від змін у кліматі, але й від непрошених гостей. Герметичні склопакети можуть бути виготовлені і з таких міцних стекол.


Вентиляція

Для зимового саду є непорушне правило: мінімум 20% заскленої поверхні зимового саду повинна мати можливість відкриватися для провітрювання. Тільки так можна уникнути літньої спеки. Адже навіть при хмарності влітку температура всередині може підніматися до 25-30 градусів, ну а про сонячний день краще й не думати.

Подача свіжого повітря, регульована засувками, повинна знаходитися поблизу підлоги, а відведення – через вентиляційну раму в найвищій точці споруди. Таким чином виникає природний і спрямований рух розігрітого повітря і його швидке видалення. Одночасно створюють і горизонтальне провітрювання, яке забезпечують двері та вентиляційні рами на протилежних стінах. Кількість відкритих рам та їх положення в цьому стані дозволяють регулювати інтенсивність провітрювання.


Скло зі світловідбиваючим покриттям знижує інтенсивність впливу сонячних променів і стабілізує внутрішній мікроклімат.

Сучасний зимовий сад оснащують автоматично керованими вентиляційними рамами й засувками з електроприводами. Управління відбувається через задані вами параметри мікроклімату, контрольовані датчиками. При погіршенні погоди (сильний вітер або дощ) вентиляційні рами й засувки закриваються. Аналогічно можна керувати зовнішніми маркізами – моментально згортаються при перших же краплях дощу.

Затінення

Листяні дерева перед зимовим садом природним чином створюють цілий рік чудовий світловий режим й позитивно впливають на мікроклімат: влітку від листя падає тінь, а взимку сонце проходить крізь голі гілки. Проте новий зимовий сад рідко оточений великими деревами і існує необхідність у штучному затіненні.


Найефективнішим варіантом є монтовані зовні маркізи, тоді сонце взагалі не потрапляє на скло, а природна вентиляція під ними перешкоджає розігріву стекол. Їх монтаж трудомісткий, а тканина повинна бути стійкою до зовнішніх впливів. Така система буде коштувати дорого. Більш дешеві системи для внутрішнього монтажу: жалюзі, складні штори з бавовни або тканин з алюмінієвим напиленням для відбиття світла. Вони сковзають за напрямними, приводячись в дію електроприводом або вручну, що дешевше. Між тканиною та склом залишають проміжок близько 10 см, щоб нагріте повітря легко йшло у відкриті рами.

Опалення

При цілорічному використанні зимового саду ставлення до нього таке ж, як і до житла, і опалення обов'язково. Можливі 2 варіанти опалення: швидкодіючі нагрівачі на стінах (наприклад, інфрачервоні випромінювачі) або конвектори в підлозі уздовж зовнішніх стін, що працюють від опалювальної системи в будинку. Вони створюють теплову завісу перед склом. Опалення в підлозі не підходить, тому що воно занадто чуйно реагує на постійну зміну температур в зимовому саду. Можна побалувати себе й екзотикою, встановивши відкритий камін з сучасним димарем.

У сезонно використовуваному зимовому саду опалення може й не бути, а саме скління розумно виконати звичайним склом. Двері відокремлюють його від основного житла. Але вже ранньою весною в сонячні дні в ньому буде встановлюватися висока температура і рання зелень буде радувати ваше око.

Рослини

Класичні рослини в діжках типу олеандра, пальми, інжиру (фіги), евкаліпту або свинцевого кореня можна висадити в будь-якому опалювальному зимовому саду. Якщо там круглий рік панує кімнатна температура, то ці вічнозелені рослини з місць з рівним кліматом будуть почувати себе добре.

Від матеріалу й конструкцій – до готового зимового саду

Монтаж простого сезонного заскленого саду починають з закріплення на стіні будинку карнизних балок й крокв. Конструкцію зводять зверху вниз.


Конструкції стін збирають під тимчасово закріпленими кроквами. Після цього зводять стовпчастий фундамент і роблять перекриття підлоги або насипають грунт.


Крокви посилюють перемичками в єдиній з ними площині, але з ухилом до бокових стін. По верху рам укладають гідроізолюючу стрічку, потім скло.


Стики покладених стекол закривають планками на герметик. Далі оформляють козирок, склять стіни й двері. У стінових конструкціях передбачені рами, що відчиняються.