Меморіал побудовано на місці будинку, в якому під час Другої світової війни рижанин Жаніс Ліпке врятував від нацистів 57 євреїв. Ліпке ховав їх у підвалі сараю.
Меморіал обнесений стінами з темного просмоленого дерева, і його наземна частина нагадує типові для Кипсали похилені від вітру чорні рибальські сараї, на будівництво яких часто йшли дошки старих човнів.
Також форма побудови – алюзія на перевернутий човен перевізника, який повернувся з останнього рейсу, або Ноїв ковчег, що пристав до суші.
Територія музею обнесена чорним глухим парканом.
Інтер'єр будівлі організований у формі лабіринту, в центрі якого – потайна яма. Відвідувач заглиблюється в коридори і закутки меморіалу, піднімається на горище і там виявляє шахту-колодязь, внизу якої, на підвальному поверсі, видно приміщення притулку – кубічної ями, де уздовж стін стоять дерев'яні нари.
Горище – головний виставковий простір музею. Крізь діри в покрівлі в цю похмуру кімнату проникають сонячні промені ззовні, з бажаного вільного світу.