Дерево як будівельний матеріал

В Україні здавна використають дерево для будівництва. Воно відмінно підходить для областей з будь-яким кліматом. І в наші дні цей традиційний матеріал часто застосовують при спорудженні гарних і теплих будинків. Його особливі властивості дозволяють досягти в приміщеннях високого рівня комфорту. За останні роки на ринку заміського домобудівництва з'явилося багато нових матеріалів і технологій. Проте, будинки із дерева продовжують залишатися найбільш популярними серед індивідуальних забудовників. Багато в чому ця популярність обумовлена тим, що в нашій країні ліс є найбільш дешевим будівельним матеріалом. Крім того, саме в дереві можна втілити архітектурні особливості й художні образи. Безумовно, велике значення має природне походження, що і визначає екологічну чистоту дерев'яних будівель, гарну повітропроникність. Нарешті, дерево - відмінний тепло ізолятор. Це дозволяє підтримувати усередині рубаного будинку оптимальне співвідношення температури й вологості. У дерев'яному будинку легко дихається, приємно й комфортно в будь-яку погоду.

Наші предки досить ретельно ставилися до вибору й підготовки деревини для зрубу. Відбирали тільки спілу, здорову деревину, без гнилизни й червоточин, приблизно однакової товщини, з рівною поверхнею. Будівельний ліс заготовлювали звичайно взимку або на початку весни, «поки дерево спить, і зайва вода в землю пішла». Деревину вивозили з лісу й відразу ж очищали від кори. Відомо, що свіжо зрублена деревина в зимовий період має вологість 30%. Але для виготовлення зрубу придатна підсушена деревина (18-20 процентної вологості). Щоб одержати таку деревину, її витримували під навісом. Колоди укладали в штабелі на підкладки, щоб забезпечити наскрізне провітрювання. Кору, обпилювання та інші відходи спалювали, щоб убезпечити заготовлені колоди від жука-деревоїда.

Сьогодні ліс заготовлюють приблизно так само, за всіма правилами традиційного дерев'яного домобудівництва. Для виготовлення рубаних будинків звичайно застосовують лісові матеріали хвойних порід: сосну, ялину, модрину, кедр й ялицю. Деревина хвойних порід перевершує по міцності деревину більшості розповсюджених листяних порід і менше піддана загниванню. Стовбури хвойних порід мають більше правильну форму, що дозволяє повніше використати їхній обсяг.

Сосна відрізняється найбільшою прямизною стовбура, мінімальною кількістю сучків і гарних технічних властивостей. При високій стійкості до загнивання проте має тенденцію до «посиніння» (при підвищеній вологості, особливо в липні-серпні). Синява сама по собі не змінює фізико-механічних властивостей деревини, але псує зовнішній вигляд. Сосна є найпоширенішим матеріалом для будівництва дерев'яних будинків, як у нас, так й у Європі.

Ялина рідше використається в будівництві. У сухому стані деревина ялини по міцності майже не уступає деревині сосни. Ялина більше піддана загниванню, але значно менше синіє. Вона гірше інших деревних порід пручається волозі, тому її переважніше використати для внутрішньої обробки. Ялина має небагато більше пухку структуру, але за рахунок цього трохи тепліше, ніж сосна. Хоча її споживчі властивості трохи гірше підходять для виготовлення рубаних стін через меншу щільність і менший вміст смол, проте, ялиновий ліс може бути рекомендований для виготовлення несучих елементів перекриттів (балки, слеги). На світовому ринку ялина котирується вище сосни. Для хвойної породи ялина недовговічна - рідко росте більше 200 років.

Модрина прочніша, щільніше й більше стійка проти загнивання, чим сосна, але важче обробляється й легко розколюється. Вона ідеально підходить у якості стінового матеріалу, використовується як матеріал для конструкцій (балки, розжолобка, крокви, затягування й т.п.). Модрина більше стійка до вогкості, цінується дуже високо, в 2-3 рази дорожче сосни. Модрина - єдине дерево, що не гниє в морській воді.

Для виготовлення зрубу застосовується ліс діаметром від 26 см до 40 см, а іноді й вище. Вибір діаметра колоди залежить від бажання й фінансових можливостей замовника, від кліматичних умов і сезонності експлуатації будинку; а також від вимог до зовнішньої естетики рубаного будинку. Крім товщини колод, немало важливим естетичним показником до використання колоди є його сучковатість. У сосни в нижній частині стовбура практично немає сучків, тому найбільш дорогим, але й більше якісним, є так званий окоренковий спил - нижні 6-8 метрів стовбура.

В Україні найпоширенішим є круглий профіль колоди, так звані кругляки, крім цього, можна використати кругляки із протесом, тобто протесане на один кант із внутрішньої сторони колода. Але варто мати на увазі, що це дуже трудомістка робота, що веде до подорожчання вартості зрубу. У Скандинавії знаходять широке застосування колоди, отесані на два канти. Стіни фактично є прямими як зовні, так і зсередини, але при цьому не губиться естетика ручного рубання будинку.

Перша операція по підготовці колоди до виготовлення зрубу - його окорка й острожка. Очищення колоди від кори, як правило, виконується без застосування механізованого інструмента. Острожка, навпаки, робиться за допомогою електричних рубанків. У даний момент освоюється технологія окорки колод без ушкодження заболоні й без наступної острожки. Заболонь - верхній, найбільш щільний шар дерева, що виконує захисну функцію. Збереження цього шару дозволяє знизити утворення тріщин й уникнути інших дефектів деревини. Найчастіше при окорці на колоді залишаються невеликі ділянки лубу при незначних ушкодженнях деревини. Після висихання луб темніє, і колода здобуває характерну для не струганих колод пеге фарбування. Деякі замовники відмовляються від острожки колод заради цього характерного фарбування й щоб уникнути ушкодження волокнистої структури дерева. Однак варто пам'ятати, що луб найбільш підданий гниттю, тому в більшості випадків колоду застругують.

Для запобігання деревини від гниття вся поверхня колоди обробляється тонким шаром антисептика. А торці колод, чашки, паз, пропили, штроби й місця протески просочуються найбільше ретельно, тому що там порушена волокниста структура деревини. За допомогою антисептика колодам можна додати колірний відтінок на вибір замовника.