Дерев'яне зодчество Норвегії

Ви, ймовірно, зберегли в пам'яті ілюстрації до наших народних казок: хатинки на курячих ніжках, казкові хати, дерев'яні церкви з каскадами гострих дерев'яних покрівель, башточок і шпилів ... Всі ці чудові образи були запозичені нашою народною творчістю із старовинного норвезького дерев'яного зодчества. На Русі норвезьке дерев'яне зодчество стало відомо завдяки проникненню варязької культури разом з її носіями князями-вікінгами: Рюриком, Трувором і Сінеусом. У володіннях Великого Новгорода вікінги несли службу з охорони морських та річкових торговельних шляхів Ганзейського союзу. Варязькі найманці перебували пізніше і на службі у Ярослава Мудрого. Варязький конунг (норвезький король) Харальд III Суворий (1015-1066) багато років жив у Давній Русі. Харальд втік до Ярослава Мудрого у 1031 році. Тут уже жив його брат Олав Святий з сином Магнусом. Харальд командував дружиною Ярослава, воював проти поляків. Пізніше в 1034-1035 роках він поїхав до Візантії, де пробув в імператорській гвардії до 1043 г. Він повернувся додому через Русь, через Київ, де одружився з дочкою Ярослава Єлизаветою. Загинув він намагаючись захопити англійський трон.

У старовинних норвезьких сагах Давня Русь (Гардарика) поставала майже казковою країною з незліченними багатствами і багатьма диковинками.

Найбільш ранні справжні зрубні будинки в Норвегії та Швеції датуються XI ст. н.е., в той час як на Русі зрубні будинки були відомі вже з VIII-IX ст. н.е. Однак руський спосіб рубки зрубу в обло дуже простий і недосконалий, і залишився практично незмінним з VIII ст. н.е. Лише в XVII-XVIII ст. на Русі стали рубати пази для моху в верхній колоді, а не в нижній, як раніше, що подовжує термін служби дерева. Зруби даного слов'янського типу відомі в Норвегії де з XI-XII ст. так будували житло. Ймовірно технологія була привезена варязькими найманцями, які поверталися зі служби на Русі. Пізніше руський зруб використовували в Норвегії тільки для нежитлових будівель таких як колодязі, ряжі, бики мостів, стодоли на випасі. І вже в XI ст. в Норвегії відомий принципово відмінний спосіб рубки з самозаклинюючим замком, який не допускає розкриття щілин при всиханні дерева. Норвезька техніка рубки в сучасному вигляді з'явилася вже в XIII столітті.

Збори унікальних зразків старовинного норвезького дерев'яного зодчества знаходяться в музеї історії норвезької культури Norsk Folkemuseum на музейному острові Бюгдой в Осло. У колекції цього норвезького музею під відкритим небом 153 споруди. У наших оглядах найближчим часом можна познайомиться зі старовинною дерев'яною архітектурою зі шведського музею Скансен, фінського музейного острова Сеурасаарі та з новгородського музейного села Вітославиці. Також можна прочитати нарис про більш сучасні норвезькі будинки.

Зимова юрта норвезьких саамів і н'олла – будиночок на курячих ніжках (сховище продовольчих запасів). Набагато більш автентична саамська н'олла знаходиться в Стокгольмі в парку Скансен.

Старовинний середньовічний дерев'яний норвезький фермерський будинок з хлівом та стайнею з долини Сетесдаль.

Для службових будівель вікінги колоди розпускали навпіл: навіщо витрачати деревину там, де її можна заощадити?

Старовинний дерев'яний амбар з норвезького села з традиційною зеленою покрівлею.

На задньому плані середньовічний норвезький дерев'яний амбар на курячих ніжках з Sondre Tveito (Hovin) споруди XIV століття. На першому поверсі цієї старовинної дерев'яної комори зберігалися їстівні припаси, а на другому поверсі – тканини та інші цінні речі. Також на другому поверсі знаходиться ліжко. На прикладі комори на першому плані добре видно, як дотепно середньовічні будівельники захищалися від гризунів: ступені не доходять до ганку, а вертикальні курячі ноги максимально ускладнюють потрапляння гризунів всередину будівлі.

Ще один шедевр норвезького старовинного дерев'яного зодчества з провінції Телемарк (Rofshus). Конструкція комори і кліті на курячих ногах дозволяла замінювати зогнилу нижню обв'язку споруди, зберігаючи саму комору. Також збереження будинку на курячих ніжках обумовлено і прекрасною вентиляцією підпільного простору.

Основа покрівлі для укладання соломи: товстий шар житньої соломи служить чудовим утеплювачем і не пропускає опади. Підпалити щільну та тверду ражну солому з малою кількістю органіки також достатньо важко. Як виглядає солом'яна стріха можна подивитися в статті про шведську дерев'яну архітектуру.

Вид на ферму XVIII століття з округу Ф'ордане.

Ставкірке з Гола (Hallingdal) побудована в 1212 році. Ця старовинна дерев'яна церква була переміщена Товариством збереження пам'яток старовини Норвегії в музей в 1880-і роки. Сплатив перенесення церкви в музей на Бюгдой король Оскар II. Репліка цієї старовинної ставкірке побудована на місці її колишнього знаходження і ще один екземпляр побудований в Північній Дакоті, США, де проживає багато вихідців з Норвегії.

Ставкірке – це дерев'яна церква естакадної каркасної конструкції із заповненням стін вертикально розташованими колодами (бондарна стіна). Дана техніка була широко поширена в Північній Європі. У період поширення християнства в Норвегії з 1130 по 1350 було побудовано близько двох тисяч ставкірке. На сьогоднішній день збереглося 29 таких церков, з яких 28 знаходяться в Норвегії. Найдавніша (1130 рік) з них і найбільш прикрашена знаходиться в Урнесі. Вона включена до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Для побудови дерев'яних церков вікінги використовували сосни з гірських районів, де завдяки постійним холодним вітрам дерева ростуть дуже повільно, а деревина виходить щільна та тверда. Для консервації деревини вікінги традиційно використовували чорну смолу. Не знаю скільки прослужать сучасні антисептики для дерева, а чорна смола успішно зберігає цю церкву вже протягом 800 років.

Вертикальний бондарний палісад – конструкція часів вікінгів: дерев'яна рама заповнюється розпиляними навпіл колодами, які ховаються між верхньою і нижньою напрямними колодами. Кутові стовпи спираються на фундаментні камені.

Вівтар древньої ставкірке з Гола. Розпис по дереву.

Усередині ставкірке кутові стовпи символізують чотирьох Євангелістів, а балки на які спираються колони символізують 12 апостолів. Однак вгорі церкви знаходиться і язичницька символіка.

Вхідний портал ставкірке багато декорований різьбленням з рослинним орнаментом. У малюнку різьблення можуть зустрічатися і міфологічні (для нас, але не для вікінгів) тварини.

Давні традиції зберігаються в Скандинавії: перед вами портал входу в Біологічний музей Стокгольма, побудованого в 1893 році архітектором Агі Ліндегреном в традиційному норвезькому стилі (як копія ставкірке).

Солярна символіка на фронтоні норвезького старовинного дерев'яного будинку.

Старовинний норвезький дерев'яний будинок.

Охоронна символіка будинку: змішання язичеських та християнських символів.

Суворі старовинні сходи для суворих вікінгів.

Різьба традиційно прикрашає та захищає портал навколо входу в будинок. Двері в будинок також прикрашені різьбленим солярним символом.

"Тут був Олав" 1876 рік.

Незважаючи на обмін технологіями з древньою Руссю, в Норвегії так і не з'явилася візантійська піч для випікання хліба, яка також відома під назвою "руська піч". Норвежці довго вважали за краще відкрите вогнище в центрі будинку.