У спадок Україна отримала енергозатратну економіку, яка виробляє продукцію з енерговитратами учетверо вищими від європейських і світових. Для підприємств Західної України наявна ціна на природний газ у середньому становить 4553 грн. за тисячу куб. м, або 4,55 грн. за кубометр газу. Та й у південно-східних, центральних областях ціна газу не набагато менша. Тобто: газова складова в ціні українського продукту становитиме вже 18,20 грн. (4,55 грн. помножити на чотири) за кубометр газу.

Продукція з такою газовою складовою є дорогою і неконкурентоспроможною, навіть при низькій зарплаті, закладеній в ціні цього продукту. Це обов’язково призведе до банкрутства економіки. Бо, наприклад, газова складова в американському продукті — всього 1 грн. за кубометр газу, а не 18,20 грн., як у нас. Тому американці можуть істотно збільшувати собі зарплату, що вони й роблять, і мати конкурентну продукцію. А ті країни, які не мають дешевого газу, його економлять. Поїдьте в Італію — і побачите, як там холодно в квартирах, готелях, бо газове опалення вмикають тільки з 10-ї до 12-ї години. Поляки опалюють житло і великі приватні готелі дровами...

Що спонукало українських прем’єрів на підписання таких дорогих газових цін — для мене загадка. Але вихід є завжди. Розповім про один з виходів для наших підприємств. Навесні мені треба було просмолити двері льоху, щоб не гнили від випарів вологи. Я дрібненько нарубав смоли, всипав у відро і поставив його на газову плиту, максимально відкривши газову конфорку. Газове полум’я потужно горіло, але смола розтопилась тільки до сметанного стану. Почекав ще з півгодини, та очікуваного результату так і не дочекався.

Маючи півмішка сухих соснових обрізків з дощок, я зробив з арматури триногу, зачепив на неї відро, поставив вісім цеглин для направленого полум’я, запалив тріски — і за 15 хвилин смола була рідка, як вода. Я був вражений такою теплоємністю дров і замислився: навіщо нам такий дорогий газ? Пригадав також, що перші двигуни внутрішнього згоряння, як і перші автомобілі, працювали на дровах.

На другий день прийшов на роботу, підняв довідники по теплоті згоряння різних порід дров та газу і побачив, що тисяча кубів природного газу прирівнюється до 3,4 кубометрів сухих соснових дров; чи до 2,3 кубометрів сухих дубових; чи до 2,7 кубометрів сухих березових дров. Виходить, використовуючи природний газ за діючими для підприємств і організацій цінами, підприємства України опалюють свої котли за ціною навіть не обрізними, струганими, дошками, а паркетом! Адже дрова в десятки разів дешевші! Чому б їх не використовувати замість газу для виробництва пару і тепла?

У нас соснові чи м’яколистяні дрова коштують 70 грн. за кубометр, твердолистяні (дуб, граб, береста, бук) — 150 грн. за кубометр.

Хай ще стільки коштує доставка. Та ще стільки — порубка і складання дров. Буде всього 185 грн.: 70 грн. (ціна в лісі) + 70 грн. (вартість доставки) + 45 грн. (вартість порубки і складування для природної сушки). Але 185 грн. — це не 1339,12 грн., бо по такій ціні дров немає.

Свої розрахунки того дня я дав керівникам організації, де працюю. Відразу був виділений КамАЗ, прийнято на роботу трьох заготівельників-дроворубів (створено нові робочі місця), і за літній період наше підприємство заготовило значну кількість дров, які до зими висохли на складі. Взимку ми використовуємо ці дрова для виробництва пару і тепла, бо в котельні нашого підприємства один з чотирьох котлів — твердопаливний.

Економія, порівняно з минулим сезоном, — 600 %! Тобто — топити дровами вшестеро дешевше! І якщо в майбутньому подорожчають і дрова, все рівно ними завжди буде в кілька разів вигідніше топити, ніж газом. Адже дрова — відновлювальне пальне, і щороку завдяки сонцю, землі і воді наростають мільйони кубометрів лісу.

Недаремно фіни вирощують енергетичну лозу, а норвежці, які повністю забезпечені газом, на своїх електростанціях спалюють місцеве паливо, тільки не газ, бо газ продають за кордон і мають валюту.

А попіл від спалювання дров — якісне міндобриво. Мною експериментально доведено: якщо дати п’ять відер тополевого (найгіршого) попелу під дорослу щепу абрикосу і перекопати його із землею на третю частину штика лопати по площі крони дерева, а потім щедро поливати, це приведе до щорічного плодоношення абрикоса, хоча до цього він родив через рік.

Доводити організації до банкрутства через дорогий газ — не діло, адже будівництво нових підприємств — нереальне: вартість будівництва зросла в 20—25 разів, порівняно з цінами 1984 року.

www.golos.com.ua