Новини та події

Читайте також цікаві статті зібрані зі всього світу.

Remmers - Реммерс

24 березня 2014

odessa2020
Пошук нових кредитів з боку чергового уряду не може не турбувати. Адже до 140 млрд дол, або близько 80 % ВВП, сукупного (держ. та корпоративного ) зовнішнього боргу України на кінець 2013 р. в найближчим часі додасться ще принаймні десяток мільярдів.

Віддавати їх доведеться нашим дітям і онукам. Звичайно, якщо нова влада не продасть за безцінь кредиторам всі українські землі з їх надрами. При цьому важливо вказати, що ніяких кредитів можна було б не брати, якщо б влада нарешті звернула увагу на використання вітчизняних ресурсів. Зокрема, мова йде про такий цінне поновлюваному ресурсі як ліс. Він, як запевняють експерти, дозволив би заробити вітчизняному бізнесу і наповнити державну скарбницю.

Однак, незважаючи на наявний потенціал, в останні два десятки років колись прибуткова галузь сьогодні ледве зводить кінці з кінцями. І все лише тому, що експорт необробленої деревини збагачував окремих представників влади та бізнесу, а також іноземні компанії. Прикро, але Україна і далі стимулює експорт необробленої деревини, замість того, щоб його обмежувати. Іноді доходить до парадоксів...

— Спецтариф для іноземців

Ось ситуація, що проливає світло на стан справ з сировиною і балансами. Для прикладу, за 20 км від українського кордону на території Румунії діє потужний іноземний виробник ДСП. Крім ДСП, він у нього є так званий енергетичний центр. Щоб не палити дорогий газ, компанія спалює деревину і поставляє теплоносій на свої виробництва. А забезпечують цю компанію досить якісною деревиною українські підприємства. "Паливні дрова" не тільки дешевше коштують, але у них вельми дешевий залізничний тариф. Для прикладу, кубометр лісу з Житомира до румунського кордону можна відправити залізницею всього лише за 4-5 євро. В Україні таких цін немає. Оскільки транспортування лісу на таку ж відстань на вітчизняні заводи коштуватиме 15 євро за куб. Фактично українська залізниця везе румунському споживачеві деревину втричі дешевше, ніж українського. Чому? А тому, що вона оформлена як паливні дрова. Такі от хитрощі.

Вітчизняні споживачі не можуть придбати ліс по цій категорії. Оскільки насправді всі знають, що підприємства пускають їх в подальшу переробку. З цієї сировини в Україні можна зробити ДСП, МДФ, меблі. А то і спалювати, якщо потрібно. Але ж не дарувати за півціни.

— Такий експорт — не в українських інтересах


Заклики до влади відновити вітчизняну переробну галузь деревини, поставляти за кордон готову продукцію замість експорту сировини в Україні звучать постійно. Але ситуація не змінилася ні при уряді В.Ющенко, ні при уряді В.Януковича. Ще минулого року 5 липня народний депутат Геннадій Москаль зареєстрував у Верховній Раді законопроект "Про внесення змін до Закону України" Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів "(щодо заборони експорту лісоматеріалів всіх порід дерев). Необхідність внести зміни народний депутат обгрунтовує тим, що лісові масиви України останнім часом використовуються неефективно, незаконно, з шкодою для навколишнього природного середовища та не в інтересах економічного розвитку відповідних регіонів.

Про це ж говорять і представники бізнесу. Раніше лісове господарство України поставляло ділову деревину меблевим фабрикам, будівельним організаціям, шахтам, різним виробничим організаціям, колективним господарствам, бюджетним установам. У кожному держлісгоспі працювали цехи з переробки деревини, що випускали товари народного споживання. Нині в лісах Карпат і Полісся відбувається самовільна, безперервна, незаконна вирубка лісів, завдає значні економічні збитки нашій державі, паралельно підриваючи екологічну безпеку, що призводить до непередбачуваних наслідків.

Чималу частку законно і незаконно вирубаного лісу продають на Захід, тобто на експорт. Подальшим вирубок українських лісів сприяють високі ціни, а також попит на деревину. Вони завдають величезної шкоди насамперед дубовим лісам. Одночасно вирубують все більше хвойних дерев (сосни та смереки) у Карпатах.

При цьому ліс, який вирубують, майже не надходить на підприємства для його подальшої обробки, а цілком і повністю експортується як необроблена деревина. Внаслідок таких дій в країні знищені і зупинені сотні переробних підприємств, ліквідовані тисячі робочих місць, наша держава недоотримує значні суми прибутку і перетворюється на сировинну базу для інших країн.

Зате західні сусіди України — Польща, Словаччина та Румунія — припинили промислову вирубку лісу в Татрах і Карпатах. Більш того, Угорщина, Румунія, Австрія і Словаччина здійснюють державну підтримку придбання української деревини шляхом надання дотацій фірмам, які поставляють необроблену деревину в їх країни.

З пропозицією заборонити вивезення за межі митної території України пиломатеріалів цінних та рідкісних порід дерев, а також лісоматеріалів всіх порід дерева до уряду звернувся Івано -Франківська обласна рада. Варто це питання на порядку денному Львівської обласної ради. "Протягом останніх років на Львівщині, як і в цілому по Україні, — йдеться в проекті звернення до Кабінету міністрів і Верховній Раді, — лісогосподарські підприємства і підприємницькі структури інтенсивно нарощують свій експортний потенціал, насамперед просуваючи на зовнішній ринок круглі лісоматеріали. Такий розвиток ситуації викликане, по-перше, незадовільним попитом на круглі лісоматеріали на внутрішньому ринку через зниження обсягів виробництва в ряді галузей, використовують деревину, відсутністю потужних заводів з переробки деяких сортиментів лісової сировини, застарілим парком устаткування машин і механізмів для переробки деревини, а також переважанням на внутрішньому ринку дрібних покупців круглих лісоматеріалів у вигляді пиловочника хвойних порід ".

На думку депутата Львівської обласної ради Миколи Кадикало, самим негативним моментом експорту круглих лісоматеріалів як сировини є те, що через такої нерозумної економічної політики влади на місцях втрачається значна кількість робочих місць. Крім того, значна додаткова вартість переробки дерева при таких умовах створюється не в Україні, а за кордоном. Там же і осідають гроші — як у вигляді заробітної плати робітникам, так і при оподаткуванні готової продукції. Слід врахувати і те, що частина фірм, що скуповують українську деревину, перепродують її третім країнам або іншим фірмам, і в результаті Україна не отримує значних надходжень до бюджету.

Держава в особі працівників державного управління "Львівліс" повинна б напрацьовувати правильний механізм використання лісових ресурсів. Можна говорити, що заборона вивозу лісу -кругляка викличе скорочення робочих рук і т.п. Щоб цього не сталося, вже сьогодні слід робити кроки на випередження. Якщо само не ввести такий механізм, то заборона на вивезення необробленого лісу завжди буде несвоєчасним. Тому депутатам необхідно звернутися до Верховної Ради і Кабміну, щоб заборонити його вивезення і дати можливість залучити інвестиції в цю галузь. Щоб інвестор не прилаштовувався біля кордону України, а прийшов до нас зі своїми багатомільйонними інвестиціями у виробничі потужності, потрібні політична воля і відповідне рішення.

— Дешевого лісової сировини з України більше не буде

Втім, ситуація не така вже однозначна, як видається на перший погляд. На умовах анонімності ми поговорили з одним з експертів.

Як він розповів, в Україні існує великий попит на низькосортну та технічну сировину. У інвесторів є бажання навіть збільшувати інвестиції в галузь, якщо буде прогнозовано пріоритетне постачання деревини вітчизняному виробнику. Тому по цих позиціях був би виправданий заборона або жорстке обмеження на вивезення з України необробленої деревини. Потенційно українські споживачі і підприємства, що переробляють цю продукцію, здатні переробити її в Україні. І експортувати за кордон вже готову продукцію, наприклад меблі або напівфабрикати (ДСП, МДФ).

За словами співрозмовника, нерозумна державна політика попередніх років призвела до того, що в Україні не були створені переваги для вітчизняного споживача лісової продукції. Тому існують певні напрямки переробки, які в Україні вкрай слабко розвинені, зокрема лісопиляння, що використовує пиловник хвойних порід.

Фанерне ж сировину в нашій країні повністю переробляють, тому його експорт слід заборонити повністю. Те ж саме стосується і експорту балансів і технічної сировини. Інакше це поставить під загрозу функціонування діючих виробництв. А ось сегмент пиловочника, що отримується в процесі лісозаготівлі, необхідно продавати, в тому числі і на експорт. Не залишати ж його в лісі.

На пиловник в Україні не вистачає виробничих потужностей, немає великих підприємств, які б його пиляли. Був час, коли іноземці хотіли інвестувати в цю галузь. Деякі з них навіть завезли обладнання, але монтувати не поспішали. Боялися несумлінної поведінки держави. Адже ліс їм могли просто не продати. Тому ситуація з пиловочником така, що на нього слід було б ввести істотну і разом з тим розумну мито. Але не забороняти його експорт, а якщо і забороняти — то не відразу. Інакше виникнуть збитки у лісового господарства. А значить і у держави.

— Потрібен батіг і пряник

За словами нашого співрозмовника, інвестор не вибудує виробництво за один день. На це потрібен час. Тому державі необхідно сформулювати чітку довгострокову державну політику, яка була б зрозуміла інвесторам. Наприклад, зробити так, як свого часу Росія. Хоча і цей приклад — не кращий. Тобто оголосити, що на 2014 експортне мито на пиловник умовно складе 10 євро, а через рік вона зросте до 15 євро. Ще через рік — до 20. Ціни слід зафіксувати в абсолютних значеннях, адже якщо вони будуть зазначені у відсотках, то з'явиться спокуса для заниження цін. Є підозра, що існували в цій галузі певні схеми передбачали продаж на експорт за нижчими цінами, а різницю десь хтось клав собі в кишеню. Цифри можна обговорювати: 10 або 15 євро експорт пиловочника не зупинять. Вони його загальмують. Але інвестори побачать, що виробництво вигідніше переносити в Україну.

Повчальний приклад. В Україні купує лісове сировину одна з відомих австрійських фірм, що зробила кілька спроб вибудувати у нас завод з лесопилению. І навіть підібрала для нього місце в Карпатах. Але менеджери дивилися, дивилися і зрештою вибудували завод в... Румунії. Неподалік українського кордону. І тепер підприємство купує ліс в Україні, перевозить його через кордон, пиляє, а готову продукцію продає по всьому світу. У тому числі і в Україні... Виникає питання: чому інвестор побудував завод в Румунії, а сировина завозить з України? Тому що в Україні немає експортного мита. Крім того, компанія знаходиться під захистом законів Євросоюзу. Вона убезпечити від ризиків, що чекали її в Україні.

Інвестори повинні зрозуміти, відзначає експерт, що дешевого лісової сировини з України у них більше не буде. Що Україна перестає служити сировинним придатком для Євросоюзу. Що вже цього року сировину стане дорогим, в наступному — купувати його буде ще складніше, а через два роки купити його задешево взагалі буде неможливо. Дешевше буде тільки купувати деревину і переробляти її в Україні, створюючи робочі місця і сплачуючи податки, а ще — даючи поштовх суміжним галузям. Експорт готової продукції також значно вигідніше для зовнішньоторговельного балансу країни.

До речі, завдяки перенесенню виробництва в Україні тут будуть залишатися і відходи лісопиляння (40-50% від початкового кругляка ), що є чудовим сировиною для плитного виробництва або для того ж спалювання та забезпечення енергетичної безпеки держави.

Мало мати привабливий інвестиційний пряник. Потрібен також невеликий батіг у вигляді обмеження експорту. І ось тоді, безумовно, в сегменті пиловочника ситуація в Україні зміниться. Можливо, замість формальної заборони слід ввести експортне мито для всіх позицій необробленої деревини. Залежно від розміру, вона теж виконає свою функцію: забезпечить вітчизняних виробників сировиною, допоможе в розширенні виробництва. Український бізнес до цього готовий. Деякі вже навіть залили фундамент для монтажу лінії, але призупинили подальші дії у зв'язку з невизначеною ситуацією.

— Бліц— інтерв'ю

Ми не рубаємо зайвий ліс

Юрій Гром'як, головний інженер Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства :

— У структурі обласного управління — 16 лісогосподарських підприємств, Національний парк, лесосеменной підприємство і мисливське господарство. За напрямками діяльності — вирощування, охорона і захист лісу, заготівля деревини. За рік управління заготовляє близько 1 млн кубометрів деревини на Львівщині. Так, в 2013 р. було заготовлено 998 647 кубометрів. Діє незалежне підприємство, що робить для нас матеріали лісовпорядкування. Це — чіткий опис лісів по кожному підприємству. У ньому визначено, скільки, якої площі, лісового запасу лісів можемо заготовлювати

— А скільки заготовляли в попередні роки? Що залишалося в Україні, а що реалізовували на експорт?

— У 2012 р. ми заготовили 896 тис. кубометрів, в 2011 -му — 933 тис. У 1990 -х заготовляли 1 млн 200 тис кубометрів. З 998 тис. кубометрів, заготовлених на Львівщині, на внутрішньому ринку продали 600 тис. Решта 290 тис. пішли на експорт. При цьому експорт дуба становив лише 5%. Це був ліс, незатребуваної на українському ринку.

— Яка внутрішня потреба України в деревині?


— Вона визначається кількістю деревини, яку українські переробники здатні переробити. Це один момент. Другий момент — є соціальна сфера. Тобто населення, яке користується при опаленні дровами, будується, проводить ремонти тощо Є у нас і партнери, які звертаються до нас за сировиною. На Львівщині це ТОВ " Кроно— Україна ", найбільший виробник плити ДСП. Вони беруть низькосортну деревину. Другий серйозний покупець — фанерний комбінат ТОВ " Язьм ", він купує виключно вільху і березу. На Волині є фірма ТОВ " Кроношпан ", є замовники в Івано-Франківській, Закарпатській, Рівненській областях, які купують більше 100 тис. кубометрів деревини на рік. Другий напрямок — малі та середні підприємства, що займаються переробкою круглого лісу — вони виготовляють дошку, заготовки з дуба, заготовки для меблів та ін Ці споживачі формують внутрішній ринок деревини.

На внутрішній біржі виставляється окремо ділова деревина — сосна, ялина, дуб, бук і окремо — дров'яна, чи технологічна. На сьогоднішній день ми повністю забезпечуємо споживачів на Львівщині пиловочником дуба. Останні два роки він у нас продається на 90-95 %. Інші види продукції, такі як бук, сосна, ялина, ялиця, на превеликий жаль, сьогодні не повністю затребувані на українському ринку. Тобто ця продукція у нас сьогодні залишається. Якщо на неї немає попиту на внутрішньому ринку, перенаправляємо на експорт.

— Що станеться, якщо заборонити вивіз деревини за кордон?

— Сьогодні в управлінні працюють більше 3 тис. чол., Тобто людей, які отримують офіційні оподатковувані зарплати і мають повний соціальний пакет. Можна, звичайно, сказати: не продається на українському ринку — не заготовлюйте. Але тоді доведеться скоротити третину людей, та й у бюджет не доплатити. Тут дві сторони медалі. За кожен кубометр зрілої деревини ми платимо гроші державі. За минулий рік ми заплатили лісового доходу 18 млн грн, у тому числі 5 млн — до місцевого бюджету. Крім того, зарплату, пенсійні витрати, інші платежі.

— Експорт для вас вигідніше, ніж реалізація в Україні?

— Вигідніше, тому що в такому випадку ціна деревини на 10-20% вище, ніж в Україні. Ще один важливий момент — передбачуваність європейського ринку, стабільність надходження коштів. Незважаючи на те, що український ринок споживає дві третини продукції, платежі, на превеликий жаль, неритмічні. У цьому велика проблема. Європейський ринок працює за встановленими правилами.

Найбільше лісу за обсягами і фінансовими показниками поставляємо до Румунії, Словаччини, потім — йде Польща. Нашим найбільшим стратегічним партнером на ялину, ялицю і сосну є велика транснаціональна компанія " Швайгофер ", яка забирає 70-80 % експорту ділової деревини. У неї є заводи не тільки в Румунії, а й в інших країнах. Потреби у неї значно більше, ніж можна заготовити в лісах Румунії. У них два заводи, переробні по мільйону кубометрів на рік. Ще один експортер на технологічну сировину — концерн "Монді ", що виробляє папір для копіювальної техніки. Це словацька ринок.

— Чому ці компанії не переробляють деревину в Україні?

— Іноземці давно хотіли побудувати завод в Україні, на Львівщині, зокрема. Вже навіть був підібраний земельну ділянку. Але, як завжди, перешкодила бюрократія, що перейшла всі межі розумного. Для того, щоб на український ринок прийшла серйозна фірма і побудувала підприємство з переробки хвойної деревини ( що нам сьогодні вкрай важливо, оскільки у нас немає достатнього попиту на цю деревину ), необхідні гарантії держави.

Сьогодні в Україні, крім сировини, є робоча сила. Для спорудження підприємства потрібно близько 50 млн євро. Це мінімальні капіталовкладення для організації гідного рівня виробництва конкурентної продукції. Але великим інвесторам необхідні гарантії, що правила гри ніхто не буде міняти. Думаю, що тут нова влада має зробити все, щоб залучити інвесторів до співпраці. В Україні є величезні запаси букової деревини, але немає розвиненої структури переробки, ринків збуту готової продукції тощо

Написати коментар (0)

Не пропустіть цікаве,
щотижнева розсилка:


Будьте в курсі подій,
підпишіться на RSS:


Новини дерев'яного домобудівництва
Статті про будівництво з дерева

Потрібен будинок? Заповнити анкету

Заповніть просту анкету та виробники запропонують вам ціни та свої послуги самі!



Для розміщення виставки у календарі напишіть в редакцію порталу.

КОТТЕДЖ & ЛАНДШАФТ

20—22 лютого 2020

Одеса
Одеський морський вокзал
VIP-компанія дня: ЗАТИШНИЙ БУДИНОК Киев