Сучасному світу не вистачає натурального: натуральних кольорів, натуральних форм, смаків, матеріалів.

Це – одна з причин багатьох хвороб, стресу, нервових колапсів і серйозної психологічної уразливості. Здавна людина знаходила ресурси міцного здоров'я в навколишньому світі, в природі, з якою вона день від дня була у ладах і взаєморозумінні. Будинок наших пращурів був органічним продовженням лісу або дикого саду, поля або горбистої місцевості. А начиння створювалося з природних, натуральних матеріалів, форми яких підказувала сама природа. І саме таким матеріалом було дерево.

«Гнітюча ознака – все більше зникнення дерева; адже це ідеальний матеріал, твердий і ніжний, за природою своєю теплий на дотик; виконана з дерева, будь-яка форма втрачає занадто різкі, ріжучі кути, хімічний холод металу; коли дитина об що-небудь вдаряє такою іграшкою, то дерево не вібрує і не скрегоче, а звучить глухо і разом з тим чітко; це матеріал затишний і поетичний, пережитий дитиною як продовження контакту з деревами, столом або підлогою. Дерев'яна іграшка не може поранити або зіпсуватися; її не можна розбити, вона лише зношується; вона здатна жити довго і по мірі росту дитини, по-новому співвідноситься з її рукою; якщо дерев'яна іграшка і гине, то умаляючись, а не спучуючись грижею пружини, що лопнула, під якою зникають механічні іграшки, що зламалися. З дерева виходять по суті повні речі, речі на всі часи».