Гойдалки своїми руками: з дерева і металу

Гойдалки потрібні не тільки для задоволення. Дорослим вони заспокоюють нерви, поліпшують настрій та упорядковують думки; особливо, якщо, похитуючись, споглядати хмарки в небі. Діти та підлітки на гойдалках тренують вестибулярний апарат, виробляють координацію рухів, і, якщо коротко, всім тілом відчувають фізику. Школярі, які вміють добре гойдатися на гойдалках, як правило, мають кращі успіхи та з ходу хапають такі непрості поняття, як напр., момент інерції тіла. Зробити садові гойдалки своїми руками справа нехитра. Хто в дитинстві не хитався на дощечці, що підвішена до гілки дерева на мотузках? Хіба ви не стрибали в річку або ставок, розгойдавшись на тарзанці? А маючи в своєму розпорядженні певну кількість матеріалу, простий інструмент та не зовсім криві руки, можна в будь-якій обстановці спорудити куточок відпочинку див. мал.

Вуличні та дворові гойдалки роблять там де є місце. На дачі його, загалом-то, не в надлишку, але для себе варто подумати, як би зібрати всі дачні задоволення в одне єдине: і місце економиться, і, якщо вже розслаблятися, то щоб грядки, від яких руки в мозолях, очі не муляли. Тут, як заведено, кожен собі господар. Однак є дуже хороший універсальний варіант: повісити гойдалки для дачі в перголу, див. Рис. Якщо вона, зрозуміло, досить міцна для цього. Викопати ще й облаштувати поруч декоративний ставок - і готовий райський куточок своїми руками менш ніж на 1 сотці.

Свої власні гойдалки найчастіше роблять з дерева: рідніше воно, затишніше і працювати з ним простіше. Але якщо, скажімо, всім світом обладнувати дитячий майданчик, тут потрібна вже конструкція міцніша та вогнетривка, щоб і бешкетників не доводилося раз у раз зупиняти, і хуліганів, яким, на жаль, ніяк нема переводу, щоб пошкодити гойдалки було важко. На такий випадок - на мал. нижче креслення класичних, так би мовити, дворових гойдалок з металу: труб, куточка, смуги, дроту-катанки, з навісом. Ми ж надалі більше уваги приділимо дерев'яним гойдалок, крім тих випадків, коли метал необхідний по міцності: для спортивного куточка підлітку та ін.

Примітка: бувають і випадки, коли метал як конструкційний матеріал для гойдалок вибирають за іншими критеріями. Напр., на поз. 1 мал. праворуч - ковані гойдалки. Їх виготовлення вимагає високої майстерності, а на замовлення дуже дорого, але - престиж в наявності. А ось на поз. 2 там же - металеві гойдалки з обрізків швелера. Для людей, які вміють поводитися зі зварювальним апаратом і болгаркою ця споруда - справа на пів дня, а яскраве розфарбування маскує утилітарність матеріалу.

Гойдатися на підвісних гойдалках починають не відразу. Малюкам, що тільки-тільки навчилися переставляти як слід свої нижні дві, впору покататися на гойдалці-маятник. Що, до речі, також розвиває моторику і зміцнює опорно-руховий апарат. Батьки, які спорудили своїм нащадками дитячу гойдалку-маятник, скоро переконуються: що саден на колінах і ліктях, розбитих носів, реву та образ від того й іншого помітно поменшало. Хоча, звичайно, все одно не без того. Але гойдалки допоможуть дітям виробити розумну обережність та здоровий глузд, не допускаючи серйозного травматизму.

Як влаштовані гойдалки-маятник, відомо. Представлений на мал. варіант цікавий тим, що металевого кріплення на нього потрібно аж 11 цвяхів:

Деталі, відмічені (!), Виконуються з твердого дрібношарового листяного дерева - дуба, бука, граба, горіха. Кінці осі маятника годі й обточувати до ідеально круглого: досить обстругати більш-менш рівно, щоб встали в гнізда з невеликим натягом, і кілька разів покачати дошку, приробили. Якщо ж волокна в осі та опорних стійках орієнтовані взаємно перпендикулярно (чого дотриматись елементарно, вирізавши їх з однієї дошки), то гойдалки прослужать багато років, а поверхні, що труться скоро стануть дзеркально-гладкими та міцними, як зі сталі на верстаті виточені.

Гойдалки-маятник можна зробити переносними, щоб, скажімо, на зиму заносити на веранду. 2 способи для цього показані там же, поз. (а) і (б). За способом (а) кінці стійок бетонують в непридатній шині; спосіб (б) очевидний та простіший, але обидва вершника можуть повалитися набік разом з гойдалками. До речі, зі старих шин для гойдалок можна отримати чимало іншої користі; далі ми до них ще повернемося.

Гойдалки для старших дітей роблять підвісними, як для дорослих (див. далі), з деякими особливостями:

Примітка: вибираючи або конструюючи гойдалки, не нехтуйте технікою безпеки! При розгойдуванні на повний мах швидкість гойдалки в критичних точках траєкторії перевищує 50 км/год! Відповідно, результат зриву або падіння з гойдалки буде рівнозначний ДТП на тій же швидкості.

Існують ще гойдалки для новонароджених та немовлят. Користі від них чимало, але - це медичне обладнання. Робити такі гойдалки самому не рекомендується, а вибирати покупні та користуватися ними потрібно тільки за призначенням педіатра.

Для малюків приблизно від півроку, оченята яких дивляться вже осмислено (це означає, що зір сформувалвся і бачать вони чітко), корисні будуть дитячі гойдалки для маленьких, див. мал. Коштують вони чимало, але зробити подібні самому дуже просто з труб, ПВХ або пропіленових, та обрізка фанери.

Не забудьте тільки заглушити кінці труб пінопластом: в такому віці пальчик в дрібну дірочку пролазить, і сунути його туди хочеться. Качають дитину в таких гойдалках, тримаючи підвіс руками; в квартирі в якості поперечини підійде така ж пластикова труба, вага невелика.

Примітка: саме гойдалки найчастіше основа дитячого куточка. Що для нього ще потрібно, і як все це скомпонувати, вимагає окремого опису по частинах.

Тепер доречно запитати: а як влаштовані гойдалки для всієї родини? Щоб і дорослим погойдатися зручно було, і дітям теж сподобалося? Компроміс знайти цілком можливо: сидіння має бути з подвійною синкою, але не дуже потужним. Сидіння - досить міцним, щоб на нього можна було ставати ногами вже великої дитини. Підвіс беремо ланцюговий, тому що мотузковий при такому навантаженні потягнеться. Його схема повинна забезпечити достатньо легке розгойдування без допомоги зі сторони, обмеження кута і швидкості розгойдування, і тривале погойдування.

Робити сімейні гойдалки бажано з дерева із зазначених вище причин: затишніші вони, для виготовлення не потрібен складний інструмент або спецобладнання. Також дуже бажано обійтися 1-2 типорозмірами пиломатеріалу, причому того, що подешевше - звичайної обрізної дошки. Для довговічності заготовки просочують біоцидами (антисептиками) і гідрофобізаторами (водовідштовхувальними засобами).

Оскільки гойдалки - не житлове приміщення і на повітрі дуже швидко просохнуть, витрачатися на дорогі фірмові засоби немає сенсу. В якості біоциду підійде відпрацьоване моторне масло (відпрацювання), а гідрофобізатора - водно-полімерна емульсія або замість неї клей ПВА або для плитки на водній основі, розведений в 3-5 разів. Просочують нарізані по розміру заготовки спочатку відпрацюванням, а через 3-7 днів - емульсією.

Примітка: на мал. - спосіб розмітки заготовок ніг в розрахунку на кут між ними в 30 градусів. Маркери на сталевому слюсарному косинцю роблять з декількох витків м'якого дроту з відігнутими кінцями.

У вас, можливо, виникло питання: як зробити гойдалки повністю самостійно? Схеми, креслення - це добре, але якщо вже є матеріал (допустимо, від будівництва залишилося), якого на гойдалки явно вистачить, але в дану конструкцію не вкладається? І не хочеться типового виробу, хочеться чогось свого. Нарешті, на мал. на початку видно, що найшикарніші оригінальні гойдалки виходять взагалі з сухостою та відходів від обрізки саду. Як з усього цього зробити красиві, зручні, довговічні та безпечні гойдалки? Що ж, приступимо.

Наостанок розглянемо ще декілька нетривіальних конструкцій та особливі, але влаштовані на основі звичайних, гойдалки спеціального призначення.

Розміри гойдалок вираховуються, по-перше, виходячи з ширини сидіння паркової лавки на 1 персону - 60 см; мінімальне значення - 40 см. Висоту сидіння над землею беруть трохи більше стандартної висоти стільця 40 см, щоб можна було, з одного боку, розгойдуватися, не чіпаючи ногами землю і в той же час, витягнувши ноги, можна було загальмувати; з іншого - щоб сідати/вставати ще зручно. Зазвичай беруть 50-55 см, але взагалі-то підганяють під себе, регулюючи висоту підвісу, див. далі.

Примітка: для парних гойдалок з поздовжнім розгойдуванням висоту підвісу дошки (човника) беруть 0,7 її довжини. Для посадки-висадки тоді необхідний поміст, а для качалки - плавно діюче гальмо (раптом когось на ній вкачає, або він/вона злякається і запанікує), що приводиться в дію оператором з землі. Тому парні гойдалки з поздовжнім розгойдуванням в побуті майже не застосовуються.

Підвісні гойдалки складаються з несучої рами (2 опорні стійки + поперечина), підвісної системи і гойдалки, вона ж сидіння. Відстань від країв сидіння до бічних опор беруть не менше 150 мм при ланцюговому підвісі типу 2ш-4 або 4-4 (див. далі), для будь-якого іншого ланцюгового підвісу від 250 мм, для звичайних мотузкових підвісів від 350 мм, а для будь-якого підвісу з 1 точкою кріплення вгорі - не менше 0,7 загальної висоти підвісної системи. Ці вимоги виходять з того, що у будь-яких гойдалок бічне розгойдування неминуче, а зачіпання качалки за опору неприємне і при сильному розгойдуванні травмонебезпечне. Тобто, якщо у нас, наприклад, 40-см сидіння підвішене на мотузках, то ширина прольоту між опорами повинна бути не менше 35 + 40 + 35 = 110 см.

Відстань від сидіння до поперечки має бути не менше росту людини на гойдалках, щоб, по-перше, можна було розгойдуватися стоячи, по-друге, щоб, раптово встаючи, не стукатися головою. Його беруть в межах 190-220 см, залежно від наявного матеріалу.

Кут між ногами бічних опор беруть 30-40 градусів; найчастіше - 30. Тоді, якщо брати заготовки в половину стандартної довжини 6 м, тобто 3 м, то з урахуванням заглиблення ніг та товщини заготовки на сидіння якраз можна буде встати на повний зріст. Крім того, зменшується займана гойдалками площа.

Примітка: товщину матеріалу несучих частин беруть виходячи з 3-кратного перевантаження при розгойдуванні. Для якісного дерев'яного бруса це буде від 150 мм у висоту, а для сталевих труб - від 40 мм по діаметру або стороні квадрата.

Ноги дерев'яних гойдалок або вкопують у землю на 1 м і більше, або бетонують на глибину 0,5 м. Тоді, з урахуванням 10 см гравійної подушки, ями під ноги потрібно рити на 2 багнета лопати, тобто 60 см. У тому і в іншому випадку кінці ніг перед установкою в ями з запасом в 15-20 см по довжині або просочують бітумною мастикою (40% бітуму і 60% уайтспіріта або сольвенту), або поливають розігрітим майже до кипіння бітумом, і, ледь остиглі, обсипають піском; цей спосіб краще оберігає від гниття.

Для поливки бітумом під ногу підкладають цеглини, щоб можна було облити і торець. Ллють тонкою цівкою, для цього бітум зручно гріти в непотрібній бляшанці з витягнутим носиком. Обливши одну сторону, ногу негайно перевертають і обливають іншу сторону, намагаючись, щоб теж натекло на торець. Піском обсипають в тому ж порядку.

З металевими гойдалками справа йде складніше: тонка в порівнянні з колодою або брусом труба може з часом або викрутитися з грунту, або надломитись над самим бетоном, тому що тут при розгойдуванні концентруються навантаження. Тому металеві вуличні гойдалки загального користування потрібно робити з опорними рамами у вигляді цілісного трикутника і бетонувати в траншею, тоді закладена в ній металева балка прийме на себе значну частину зусиль та розвантажить ноги.

Ноги гойдалок без додаткових опорних елементів, на зразок показаних вище з швелера, бетонують на глибину не менше 1,2 м незалежно від глибини промерзання в даній місцевості, тоді швелер зможе передати бетону частину навантажень. Звичайні ж гойдалки з металу найкраще зв'язати по низу додаткової несучою рамою та прикріпити до землі анкерами не менше 1 м завдовжки, див. мал. Це, до речі, дозволить, якщо знадобиться, без проблем повернути землю в господарське користування.

Дачні гойдалки найчастіше роблять на рамі з 2-х А-подібних опор, зв'язаних поперечною балкою. Іноді, якщо гойдалки забезпечені твердим тентом, раму роблять на 4-х стовпах з навісом, див. далі. У спекотних сонячних місцях, де тент необхідний все літо, це дає деяку економію матеріалу. Останнім часом все більшої популярності набуває рама на λ-образних опорах, на мал.:

При будівництві вона дає економію деревини в цілий брус, що при теперішніх цінах на пиломатеріали значимо. Але це гойдалки тільки для дорослих: при розгойдуванні на повний мах несучі балки можуть не витримати - дерев'яні зламатися, металеві погнутися. До речі, робити λ-раму зі звичайної конструкційної сталі не можна, погнеться відразу. Потрібна дуже дорога спецсталь.

Рами з траверсою (на мал.) відомі всім: гойдалки на гілляці, то воно і є. Спеціально траверснів рами роблять для гойдалок акробатичних з 1-ю точкою підвісу качалки; на них, освоївши як слід техніку розгойдування, можна виписувати хитромудрі піруети. В такому випадку дерево на раму беруть подвійної товщини, а на забетонованих кінцях ніг повинні бути міцно прикріплені поперечини.

Різновид траверсної рами - металева пересувна. Робляться вони з якісної сталі, навантаження, моменти, центр ваги та ін. механічні премудрості точно розраховуються. Подібним способом виготовляють популярні (і дуже дорогі) гойдалки-шезлонги, на мал.

Найефектніші і в багатьох випадках недорогі гойдалки виходять з колод. Брати обкорковані та відциліндровані необов'язково: підуть, як уже сказано, відходи від обрізування та сухостій. Рама з останнього, якщо стовбури ще міцні та потужні, додаткового підкріплення не потребує, поз. 1 на мал. Рами гойдалок з ділової колоди, особливо якщо вони пересувні, тобто не вкопані та не забетоновані, потрібно зміцнити підкосами, поз. 2 і 3. Матеріалу в останньому випадку потрібно стільки ж, але рама небо менше закриває. Питається, а чому ж рами не заглиблюють? Щоб не псувати газон або майданчик, на мал. видно.

Якщо ж гойдалки вкопуються або бетонуються, то сама економна та міцна рама - як у китайських гойдалок, поз. 4. Хоча такі гойдалки давно відомі і в Московії; їх часто робили в березниках, пов'язуючи попарно верхівки дерев. «Русько-китайські» гойдалки також можна зробити незаглибленими, забезпечивши знизу додаткової рамою. Креслення такої конструкції надані на наступному мал.: ноги - колоди або квадратні бруси, ригель - брус 180х80, нижня рама - з дощок 150х40.

Звичайний, непрофілбований дерев'яний брус дає більше можливостей для побудови гойдалок, ніж колода. З бруса легше та дешевше зробити гойдалки з постійним навісом для спекотних країн, поз. 1 на мал. Звичайна рама на А-образних опорах з бруса (поз. 2) також вийде простіша та міцніша: під вагою гойдалки ноги стискають ригель (поз. 3) і, чим сильніше навантажені гойдалки, тим міцніше тримається рама. У рамі «русько-китайських» гойдалок з бруса вгорі потрібен, як і для колод, всього 1 кріпильний вузол, поз. 4, а кріплення навісу над гойдалкою з бруса на А-подібних опорах також не складає труднощів, поз. 5.

Більш того, ригель з бруса можна взяти того ж, що і на ноги, тобто зменшеного перетину (100х100 мм), якщо по кінцях підкріпити його накладками з дошки, а точки гульвіса качалки розташувати впритул до них, поз. 6. тоді вигинаючі ригель моменти як би перетечуть в стискаючі ноги, а навантаження дерево тримає добре.

Щоб підсилити цей ефект, ригель іноді ставлять нижче верхівок опор, поз. 7, але виграш в міцності виходить ілюзорним, проте зайві кріплення кидається в очі, та й грошей коштує. Користуючись цим принципом, краще верхівки опор обрізати і ригель зверху додатково закріпити накладками, поз. 8. Тоді можна буде, якщо ригель 150х150, а ноги 200х200, зробити виноси ригеля до 1,5 м, а до них повісити дитячі гойдалки на мотузках, прилаштувати сходи з гіркою і т.п. Вийде сімейний гойдалково-спортивний куточок при витратах матеріалу лише трохи більших, ніж на одні гойдалки.

І ще питання: а чи не можна брус замінити дошкою, скажімо, 150х40? Можна, як показано на поз. 9, тільки виноси робити вже не можна і висоту опор доведеться обмежити приблизно 1,8 м. Гойдалка будуть так само міцна, але набагато дешевша, ніж брусова. Ну, і роботи піде більше - розмічати, обрізати, зшивати.

Примітка: описані вище «класичні сімейні» гойдалки ще економніші, але їх ноги обов'язково потрібно бетонувати, інакше дощата рама виявиться нестійкою. А показані на поз. 5, 6 і 9 - пересувні, їх можна просто ставити на землю або на підлогу.

Ригель гойдалок повинен бути горизонтальний, інакше качалка буде неприємно вихляти на будь-якому підвісі. Виставляти його бульбашковим рівнем складно та клопітно, шланговим ненабагато простіше, а лазери на господарстві просто так не тримають.

Виставити ригель гойдалок можна, скориставшись одним з найдавніших нівелювальних приладів - єгипетським схилом, див. мал. Він вийшов з ужитку ще в давнину внаслідок невисокої точності, але на гойдалки його вистачить. У якості нижнього вантажу можна використовувати відерце з піском, а на верхній піде, крім звичайного будівельного відвісу, будь-яка гайка.

Підвіс качалки визначає зручність, комфорт та безпеку гойдалок. Цей досить складний вузол повинен:

Схеми підвісу гойдалки позначаються формулами виду n-m-k, де n - кількість точок підвісу вгорі, m - кількість проміжних точок підвісу, а k - кількість їх на гойдалці. Трохи схожі на колісні формули паровозів, але це чистий збіг: у потяга m не може бути рівним 0, тому що позначає кількість рушійних осей, а у гойдалок - запросто.

Деякі види підвісів качалок показані на мал.:

Підвіс виду 1-2 з м'якою гнучкою гойдалкою (на мал. нема) називається летючою трапецією. Підвіси видів 1-m-k застосовуються в гойдалках на траверсах. Садові та дачні гойдалки підвішують найчастіше способами 2-4 (найпростіший), 2-2-4 (не дає надмірно розгойдуватися) і 2ш-4 (теж сильно не розгойдати і ніяких вихлянь).

Особливо слід згадати підвіс 4-4. Він взагалі-то не для гойдалок: як на такому розгойдуватися? Однак іноді застосовується для оригінальних садових лавок (на мал.):

Деяких заспокоює невелике погойдування. Але найчастіше способом 4-4 підвішують альтанки-гойдалки. Справа смаку, декому до вподоби. Східні владики минулого, та й теперішнього, говорять, в таких просто мліють в оточені своїх наложниць.

Підвіс гойдалок на канаті найпростіший і, якщо ви вмієте в'язати деякі морські вузли (див. далі), не вимагає дорогого додаткового кріплення. Але канат, як відомо, тягнеться, а спірального повиву ніяк не обмежує розгойдування. Тому, по-перше, на канатах краще підвішувати найпростіші дитячі літні гойдалки, поз. 1 на мал. нижче. По-друге, канат брати прехресного звивання, див. мал. У ньому велике внутрішнє тертя, через що його не люблять такелажники (падає ККД вантажопідйомних механізмів), але для гойдалок якраз те, що треба, щоб чадо нерозумне не влаштувало собі сальто-мортале. Діаметр капронового перехресного троса для гойдалок - від 24 мм.

Ланцюговий підвіс, поз. 2, дорогий, але за сукупністю характеристик оптимальний в усіх відношеннях: ланцюг міцний, його знос видно відразу, невелику розкачку майже не гальмує, а надмірну внаслідок тертя в ланках гасить. Однак через останню обставину малюки в гойдалках на ланцюгах для дорослих можуть серйозно затиснути пальчик; для дитячих гойдалок ланцюги беруть малокаліберні.

Гойдалку на жорстких тягах (поз. 3 і 4) підвішують, як правило, на підшипниках. Гойдається вона дуже плавно, без найменших вилянь, і розгойдається на ній, як то кажуть, і комар. Але такі гойдалки без додаткових заходів безпеки становлять загрозу: врізатися головою в кам'яний паркан або бордюр на швидкості під 60 км/год - це вже не подія, це трагедія. Тому свої, на ділянці, гойдалки на жорстких тягах для дітей повинні, по-перше, забезпечуватися гойдалкою з обмежувачем, як в гойдалках для малюків, поз. 3. По-друге, пускати на них дитину без нагляду дорослих все одно не можна.

У гойдалках загального користування на підшипниках обов'язково повинен бути передбачений обмежувач розгойдування - мало хто туди залізе і як він вміє розгойдуватися? Об простий обмежувач з труби (див. мал.) качалка б'ється, що неприємно. У хороших фірмових моделях гойдалок на жорстких тягах підшипникові підвіси роблять з вбудованим гідрогальмом, що діє за принципом виськомуфти автомобілів з приводом AWD, але коштують такі вузли підвісу дорого.

Іноді ще розгойдування обмежують, поєднуючи жорсткі тяги гойдалки з рамою відрізками ланцюгів, поз. 5. Але, взагалі кажучи, це вихід не з кращих: внаслідок різних механічних характеристик ланок підвісу навіть невелике і цілком безпечне розгойдування на таких гойдалках відбувається з відчутними ривками.

Примітка: є ще цілий клас підвісів люксових гойдалок на системах врівноважених важелів, пружин, гідроамортизаторів. Зрозуміло, що дорого і самому не зробити.

Критичні точки підвісу гойдалок - вузли кріплення. На них припадають дуже великі знакозмінні навантаження, вони схильні до стирання. Невеликий задирок на треться поверхні кріплення дасть вельми помітні ривки при розгойдування. Тому до вибору конструкції вузлів кріплення потрібно підходити з усією відповідальністю.

Найдешевший, але і самий поганий варіант - S-образні гаки, поз. 1 на рис. В їх поперечках концентруються величезні навантаження, ймовірність раптового руйнування висока, тому таке кріплення допустимо тільки для гойдалок-крамничок, підвішених не вище 0,5 м і конструкція яких дозволяє погойдуватися ледве-ледве.

Саме надійне кріплення - на хомутах з карабінами, поз. 2. Основне навантаження припадає в них на верх балки ригеля, що абсолютно безпечно. Потрібно тільки, щоб карабіни були зі страхувальними зубами і антифрикційною вставкою: ковзання тяги підвісу у вушку карабіна - це вже аварійний режим при надмірному розгойдуванні.

Надійні хомути все-таки псують вигляд гойдалок, тому кріплення найчастіше роблять на рим-гвинтах, поз. 3. Неодмінні умови їх максимальної надійності - гвинт повинен проходити крізь ригель, під гайку, незалежно від матеріалу ригеля, повинна бути підкладена сталева шайба не менше 60 мм діаметром і 4 мм завтовшки, і гайка повинна бути міцно законтрена. Пружинні шайби усіх видів при розгойдуванні не перешкоджають поступовому мимовільному відвертанню одинарної гайки! 

Надійність рим-гвинта не абсолютна - на шийку риму (кільця) припадають великі навантаження. Абсолютно надійні трохи дорожчі U-крюки і такелажні скоби, поз. 4. Під вус гака в ригелі свердлять глухий отвір та вводять його туди натуго. Не маючи можливості хоч трохи розігнутися, гак витримає неймовірне навантаження, тому що руйнування металу починається з мікропорушень зв'язків між його кристаллитами.

Рим-гвинт, U-гак і, в дещо меншій мірі, такелажна скоба помітно послаблюють ригель, тому що прикладене зверху зосереджене зусилля прагне надломити його якраз там, де балка послаблена отвором, а штир кріплення при розгойдування як би «роздовбує» його. Шайба послаблює цей ефект, але не усуває його повністю. В результаті там, де можна було б обійтися 100х100 мм цільною балкою, доводиться ставити 150х50 мм, а в розрахунку на розкачку в повний мах і всі 200х200 мм.

Впадають в око, ідеальні за всіма якостями наскрізні кріплення з накладкою та верхнім підвісом, поз. 5 і 6. Зсувні зусилля від них вільно розтікаються в сторони по балці та прагнуть не розірвати, а навпаки, стиснути отвір, його нібито й немає; балка тепер стає рівноцінною цілісною. Крім того, хоча такий підвіс на вигляд 4-4, кінематично він рівносильний ланцюговому 2-2-4, але ще краще і плавніше гасить надмірне розгойдування. Якщо підвіс з накладками мотузковий, то між карабіном і петлею троса потрібно поставити цільне кільце, поз. 6.

Також кільцями з'єднують гілки ланцюгового підвісу 2-2-4. Верхню гілку приварюють до кільця або припаюють твердим припоєм, а нижні ковзають по ньому вільно, поз. 7. Тільки тоді ланцюговий підвіс 2-2-4 придбає потрібну кінематику.

Мотузкові підвіси хороші тим, що дозволяють легко регулювати висоту качалки, але, виконані «по-ланцюговому», вимагають досить великої кількості недешевих кріпильних, стопорних і регулювальних деталей та вузлів, поз. 6,8 і 9. Проте всіх їх, за одним легко доступним для самостійного виготовлення винятком, можна замінити морськими вузлами відповідного призначення. Надійність морських вузлів перевірена тисячоліттями морської практики, а їх складність існує тільки в розхожому уявленні.

Знати 200-400 вузлів, як боцману вітрильного флоту, або хоча б 20-40, як теперішньому яхтсмену, для побудови гойдалок не потрібно, на все про все вистачить і 7-9, див. мал:

А - якірний вузол, або рибальський штик, для кріплення троса до карабіна з антифрикційною прокладкою або проміжномукільцю. У рим можна проводити до 5 шлагов (витків). На ходовій (вільний) кінець троса накладають просту марку і нею ж з'єднують ходовий кінець з натягнутим, показано в червоній рамці. Кріплення тримається, поки трос не згниє або рим не проржавіє. Якірний вузол, що незатягнутий, розв'язати нескладно: досить зняти або розрізати марку, що стягує кінці.

Б - ліжковий вузол, теж не затягується. Підійде для верхнього підвісу тимчасових, скажімо, на вихідні, дитячих гойдалок.

В - штик з обносом, теж саме, що і Б, але вже для дорослих.

Г - стопорний вузол, або вісімка. Для нижнього кріплення дитячих гойдалок через отвори в дошці.

Д, Ж - закладення кінця троса ріпкою та простим дисковим кнопом. Те ж, що і Г, але для дорослих, і хвости троса не бовтаються. Хоча взагалі-то гойдалку на мотузках за низ кріпити краще взагалі без вузлів, як описано далі.

З - мережевий вузол, для зв'язування 2-х мотузок навхрест в будь-якому місці без розрізання.

І - так в'яжеться незатяжна петля на цільній мотузці. Можна повісити парасольку, сифон з газованою водою, пристосувати поличку або щось ще.

Примітка: є ще прості вузли для зв'язування 2-х мотузок, однакових або різних, напр. ткацький вузол. Але збирати мотузковий підвіс гойдалок з обрізків настійно не рекомендується.

Залишилося вирішити питання регулювання гойдалки на мотузках. Для цього потрібні 2 обрізка міцної твердої дошки від 30 мм (дуб, бук, в'яз, горіх), з яких роблять бігучі, або висячі, канатні стопори - юферс, див. мал. Такими штуковинами регулювався натяг такелажу старовинних вітрильників, і нічого - океани перепливали, Америки-Індії відкривали. Використовуються юферс спільно зі способом підвіски качалки, описаним нижче.

Гойдалка для дорослих - це, в загальному, садова лава без ніжок. Вибирають її собі до смаку та по спині з п'ятою точкою. Знизу дорослу гойдалку підкріплюють парою поперечних брусів, а в їх кінці вводять наскрізь рим-гвинти або U-гаки, як на поз. 4 креслення «класичних сімейних» гойдалок на початку. Кріплення за будь-які точки верху, як на поз. 1 рис., вкрай ненадійне. Відцентрована сила при розгойдуванні повинна стискати гойдалку і притискати її до опор, а не розтягувати і відривати від них.

Діти дуже люблять гойдатися на летючих трапеціях, поз. 2 на мал. нижче. Зробити таку можна самому з брезенту, зміцнивши кінці дерев'яними планками, вкладеними в нашиті знизу кишені та забезпечивши люверсами. Але ставити люверси для штор неможна, слабкі. Якщо немає в наявності вітрильних люверсів, можна нашити їх замінники із сталевого кільця та суворої, як слід провощеної або смоленої нитки, поз. 3.

Дитячу гойдалку з дошки із двохточковим підвісом, поз. 3, робити не рекомендується будь-якими способами, велика ймовірність перекидання. Якщо вже робити гойдалку на 2-х точках, то з колоди, як на поз. 4, а гойдалку з дошки підвісити в 4-х точках, пропустивши трос в отвори, поз. 5.

Проте найкращий мотузковий підвіс і для дітей, і для дорослих - петлею в пазух, поз. 6. Для дорослих нижні опорні бруси качалки роблять ширше, з виносом по 100-200 мм. Вони не заважають, навпаки, при легкому погойдуванні на них можна класти книгу, ставити банку пива і т.п. А раптом піде поперечне розгойдування, вони ж послужать хорошими відбійниками-амортизаторами. Подвіс у пази абсолютно надійний, елементарно збирається-розбирається. Регулювання висоти проміжних точок юферс дозволяє в досить широких межах змінювати не тільки висоту качалки, але і кінематику підвісу.

Чи не найулюбленіші дітьми гойдалки - з шин. Причини тут не тільки психологічні або ергономічні, гойдалка з шини - прекрасний амортизатор в екстрених випадках, а дорослому майстру-батькові - відмінний гойдалковий матеріал. Непридатну шину можна просто підвісити на гілку, поз. 1 на мад., з її обрізка без особливих складнощів виходить летюча трапеція: наявність в масі міцної гуми сталевого корду дозволяє обійтися без люверсів. Цілісна шина піде на гойдалку-гніздо для колективних посиденьок дітей, поз. 3. Коли двоє-троє розгойдуються кожен по-своєму, траєкторія качалки-гнізда на підвісі 1-3 або 1-4 змушує задумливо чухати потилицю і людину, яка добре знає математику з фізикою.

Нарешті, з розрізаних і складених різними способами шин виходять одинарні гойдалки-крісла не тільки для дітей, а й для дорослих, поз. 4-6. Популярність гойдалок з шин так велика, що деякі спортивно-іграшкові та фірми, що спеціалізуються на товарах для дітей випускають, спеціально для гойдалок ... квадратні шини, поз. 7! Залишається тільки вигукнути слідом за автором «Тартарена з Тараскона»: «Чи чув хто-небудь колись про щось подібне?»

Раз вже мова пішла про кумедні гойдалки, зачепимо ще деякі з них, але цілком придатні для використання за призначенням. Напр., гойдалки-гамаки, на мал., Хоча гамак вже сам по собі лежача гойдалка. Напевно, є щось таке в погойдуванні з додатковими ступенями свободи, що власникам подобається. У всякому разі, шкоди не буде.

Пристрій в центрі напевно сподобається дітям, але назвати його, і не схибити в граматиці, неможливо. Гойдалка, ж, не гойдалки. А фото того, що знизу, автор виклав з приписом: найпростіший спосіб утилізації старого автомобіля. Коментар був англійською, так що цілком можливо - в багатьох країнах заходу доставити машину на звалище або здати на металобрухт справа клопітка. А тут велика інерція важкої гойдалки дозволяє, розгойдавшись, погойдуватись дуже довго, навіс сам собою виходить, та й м'який диван комфорту не зменшить.

Наостанок - про гойдалки, прямих нащадків дитячих гойдалок-маятника, але цілком дорослих. І не для розваги, вони допомагають впоратися з артритом, остеохонрозом, радикулітом без дорогого лікування. Відгуки лікарів - позитивні.

Йдеться про гойдалках Яловіцина, див. мал.:

Хоча це вже медичне обладнання, але по суті ті ж гойдалки. А головне, гойдалки Яловіцина - один з небагатьох видів медтехніки, який можна зробити самому і використовувати самостійно в домашніх умовах. Зрозуміло, після консультації з лікарем та за його призначенням.