Старовинні будинки в багатьох містах Росії перетворилися в "гнилушки", які вже пізно рятувати. Є тільки один шлях - розчищати місце для будівництва нових будинків, щоб не ганьбити міста "розвалюхи". З тими, хто так вважає, люто сперечаються захисники старовини: вони не бажають перетворюватися на "Іванов, родства не пам'ятають".

У День Росії президент Володимир Путін вручив Державні премії Російської Федерації за 2011 рік за заслуги в науці, літературі та мистецтві. Серед нагороджених - Олег Жаров, Олена Анкудінова, Микола Мухін. Вони отримали цю нагороду за реконструкцію та перетворення села Вятскоє в Ярославській області. Але їх приклад поки що, скоріше, виняток, ніж правило.

"Це дерев'яне гниляк вже пізно рятувати"

Днями блогер з Нижнього Новгорода розповів у своєму ЖЖ про те, що в цьому старовинному російському місті приступили до знесення будинку, який представляв собою один з кращих зразків міського дерев'яного зодчества XIX століття.

                               
"Будинок, яким могло би пишатися будь-яке європейський історичне місто, поєднує в своєму декорі ліпні елементи (на кам'яному оштукатуреному цоколі) і мереживо багатої різьби наличників, карнизів і облямівки. Однак він так ніколи і не був поставлений на державну охорону"

Блогер розповідає про те, що в 1990-х цей будинок був визнаний елементом цінного історико-містобудівного середовища. Тоді вважалося, що цей статус захистить його від знищення. У 2002 році був прийнятий новий федеральний закон про об'єкти культурної спадщини, в якому подібного статусу не передбачалося, і будинок автоматично перейшов до групи ризику.

Потрібно було ставити його на охорону в якості муніципального пам'ятника, однак цього зроблено не було. Більше того: за словами блогера, в 2010 році цей будинок намагалися підпалити, але тоді жителям вдалося його врятувати. Тепер на захист будинку № 98 по вул. Велика Покровська залишилися лише вантажник і гастарбайтер.

Фотографуючи "смертника", блогер побачив, що з вікна розгромленої будівлі з'явилася людина з фомкою, яка намагається зняти наличник. "Фотографуйте, фотографуйте цю красу, - крикнув він мені, - скоро від неї нічого не залишиться!" Ми розговорилися. Співрозмовник виявився вантажником з Середнього ринку на ім'я Олег. "Вчора по телевізору, - схвильовано пояснив мені він, - я почув, як мер Сорокін назвав цей будинок'' двоповерховим Бугровский сараєм''. Та жоден з нинішніх його будівельників не зможе створити нічого подібного! Я хочу зняти два лиштви, шматок карниза і фронтону, щоб від цього хоч щось залишилося ".

Коментуючи це повідомлення, блогери розходяться в думках. Одні вважають, що історична спадщина треба намагатися зберегти і готові приєднатися до автора посту, який збирається влаштувати біля будинку одиночний пікет. Інші ж вважають, що "розвалюх" в Нижньому Новгороді і так багато.

"Це дерев'яний гниляк вже пізно рятувати, бо за такими будинками колись повинні були стежити самі мешканці, а не вимагати капремонту будинку, який вже згнив", - пише один із блогерів. І він не самотній: зносити "гниль" закликають і деякі інші інтернет-користувачі. Але є й ті, хто згадує зарубіжний та (вкрай рідкісний поки що) досвід збереження подібних будівель в Росії.

Європа: подорож у минуле

Зарубіжний досвід збереження архітектурної спадщини вражає: у багатьох західноєвропейських країнах у прекрасному стані містяться будинку не те що XIX, а навіть XVII і XIV століть. У них влаштовують музеї, готелі, ресторани або бари. Але при цьому влада уважно стежать за тим, щоб вся старовина була справжня.

Якщо ж хоча б мала частина будинку реставрується "під старовину", то про це в обов'язковому порядку повинна повідомляти табличка на стіні будівлі. Такі правила, наприклад, в старовинному місті Брюгге (Бельгія). А тут чимало будинків ще середньовічної споруди. Причому, деякі з них дерев'яні (повністю або частково), стоять вони біля води, але при цьому чудово збереглися. І ніхто навіть не подумає назвати ці будинки "гнилі".

                            

                                               Брюгге, Бельгія. Фото 2012

Втім, не тільки Брюгге, а й багато інших європейських міст можуть похвалитися відмінно збереженими старовинними кварталами. І туристи, насамперед, прагнуть саме туди. Адже саме там можна відчути дух часу і поринути в минуле: наприклад, переночувати в будинку XVII століття або випити пива під старовинними склепіннями.

                                

                                          Страсбург, Франція. Фото 2011

Без історичного центру місто втрачає обличчя

Голова Всеросійського товариства охорони пам'яток історії та культури (ВООПІК) Галина Маланічева - одна з тих, хто недавно отримав з рук президента країни Держпремію за внесок у збереження вітчизняної культурної спадщини. Вести.Ru поцікавилися в Галини Іванівни, чому Росія вперто не бажає переймати зарубіжний досвід збереження старовинних будівель? І що можна зробити, щоб не втратити обличчя старовинних російських міст?

"Такі приклади, як в Нижньому Новгороді, можна знайти в багатьох старовинних містах Росії. Але, в той же час, це будинки аварійні, які давно не ремонтували. І хоча вони представляють собою архітектурну цінність, жити в них не можна", - говорить Маланічева .

На її думку, це проблема культури в цілому, але і проблема кожного регіону окремо. "Це проблема державна, і поки вона вирішується по шляху економічної доцільності - як дане питання вирішити з найменшими витратами".

"Звичайно, люди повинні жити в нормальних умовах і з аварійного житла їх треба переселяти, - зазначає Маланічева. - З іншого боку, треба зберігати історичний вигляд, і для кожного міста це - велике питання. Наприклад, якщо в Костромі не зберегти центр, то цей унікальне російське місто втратить своє обличчя ".

На питання, що можна зробити з будинком, якщо він вже розселений, експерт відповідає: "Влада може постаратися і знайти замовника на його відновлення, пристосувати його до сучасного використання". "Технології такі є, так що при бажанні влади і наявності коштів це зробити можна. Треба просто подивитися по-іншому на своє місто і побажати його зберегти", - відзначає Галина Маланічева.

Розповідає вона і про кричущі випадки, які, на жаль, не рідкість. Так, наприклад, в Томську деякий час тому знайшлися спонсори, які відновили багато унікальних дерев'яних будівель. "Однак потім ми стали отримувати повідомлення про те, що ці будинки раптом стали горіти, - говорить експерт. - Ми припускаємо, що комусь знадобилася земля під цими будинками, адже вони, як правило, знаходяться в центральній частині міста".

Але все-таки хоча в Росії поки і немає закону для меценатів, однак з'являються підприємці, які не тільки прагнуть отримувати прибуток, а й відновлювати об'єкти історичної спадщини. Як приклад Маланічева призводить Олега Жарова і його сподвижників, які відновили забуте раніше село Вятскоє в Ярославській області, за що і отримали Державну премію.

"Вони спочатку стали відновлювати і відроджувати село своїми силами, а потім з'явилися інші інвестори. Причому, це не музейна зона, не" резервація "- люди продовжують жити в цьому селі і займатися сільським господарством, традиційними промислами. Адже багато будинків там стояли в руїнах. Це - приклад для наслідування. І для всіх, хто бореться за збереження історичної спадщини, дуже важливо, що цю роботу оцінило держава ".

                                
Таку табличку захисники архітектурної спадщини повісили на стіні одного із старовинних будинків в Іркутську

http://www.vesti.ru

Написати коментар (0)


Потрібен будинок? Заповнити анкету

Заповніть просту анкету та виробники запропонують вам ціни та свої послуги самі!


Популярні статті цієї рубрики:


Рекомендуємо компанії цього напряму:

БЛОК ВІЛЬНИЙ
Щоб Ваша компанія була тут розміщена, замовте послугу "Фото-каталог"

Замовити!
База компаній