istoriya_derevyanogo_domobydivnictva_na_rysi_1.jpgІсторія дерев'яного домобудівництва налічує кілька тисячоліть.

У польському місті Біскупін було виявлено ціле селище будинків з колод. У цьому селищі, яке було побудоване приблизно в період 550-400 років до н.е., горизонтальні кутові з'єднання стін були виконані методом врубки замком. Щілини між укладеними одна на одну колодами були заповнені мохом, соломою, глиною або вовною.

Близько знаменитого Стоунхенджа вченими було знайдене в результаті розкопок декілька будинків з дерева. Найстарішою з нині існуючих дерев'яних будівель – храму Хорюдзі, розташованому поблизу древньої японської столиці Нари, – близько 1400 років. Всього на 400 років молодше за нього дерев'яна церква в невеликому норвезькому містечку Ліллехаммері.

Найбільшу роль в будівництві дерев'яних будинків зіграв, звичайно ж, великий лісовий регіон, що тягнеться від Норвегії через Швецію, Фінляндію та європейську частину Росії до Сибіру. Саме в цьому регіоні з'явилися перші будинки з колод, в яких не було необхідності використання великої кількості ізоляційних матеріалів між укладеними одна на одну колодами.

До 16 століття будівництво будинків з дерева в Європі було переважаючим. Але з цього часу слід відзначити появу зворотного руху. Причиною тому стала мінливість моди, що наслідує середземноморський метод будівництва з глини і каменю – зумовленого недоліком там деревини.

Трохи пізніше і в центральній Європі запаси лісу збідніли. Деревину воліли використовувати як паливо і в будівництві кораблів, а також у вигляді деревного вугілля для виробництва сталі.
istoriya_derevyanogo_domobydivnictva_na_rysi.jpg
Історія дерев'яного домобудівництва на Русі

Про те, що дерев'яне зодчество в Росії зародилося спрадавна, свідчить безліч письмових літописів. Так, наприклад, про один з архітектурних ансамблів минулого згадував у V столітті візантійський дипломат Пріска Понтійський, який відвідав на Дунаї ставку Аттіли, чий палац був збудований з колод, добре виструганих дощок і оточений дерев'яною огорожею, причому не для безпеки, а заради краси.

Вже в Х столітті на Русі зводилися чудові житлові споруди з дерева з різними наличниками і прикрасами. Є згадка Саксона Граматики про храм Святовита, побудований досить майстерно і витончено і оточений парканом з ретельно обробленими різьбленими зображеннями. У літописних свідченнях і зарубіжних подорожніх нотатках збереглося досить багато відомостей про мальовничі ансамблі рубаних хором, з золотими вишками теремів, які були справжніми творами самобутнього російського мистецтва. До таких віднесено двір княгині Ольги, що отримав назву "теремного" через свої вишки. Терем цей мав вигляд високої квадратної двоповерхової вежі з шатровим верхом. У Новгороді славилася дубова соборна церква Софії, побудована в Х столітті. У Вишгороді за указом Ярослава Мудрого в 1020-1026 рр. був споруджений дивовижний за красою п’ятиверхий храм.

Дерев'яне будівництво в Росії має багаті традиції, які залежать не тільки від специфічних умов суворого клімату, але і від укладу життя, і від уміння рубати добротне і красиве житло. Архітектура таких будинків завжди відрізнялася своєрідністю і красою. Особливе мистецтво роботи з деревом дозволило російським майстрам створити чудові пам'ятники зодчества в Кижах, Каргопол’ї та інших місцях Півночі, Західного і Східного Сибіру, багато з яких збереглися досі, демонструючи високу майстерність і культуру вміння роботи сокирою. У Кіровській області, наприклад, відомі будови з дерева, побудовані в 1805-1810 роках без найменших слідів гнилі.

Протягом століть дерево було основним будівельним матеріалом, як на Русі, так і в усьому світі. І це було обумовлено не тільки його доступністю і дешевизною, а й чудовими якостями, властивими дерев'яному будинку. Нові технології в будівництві довго не могли потіснити дерево. Досить згадати жорсткі адміністративні заходи Петра I, спрямовані на те, щоб хоча б центр Санкт-Петербурга побудувати в камені. Тільки на рубежі 19-20 століть з появою сучасних конструкційних матеріалів, дерево поступилося своїми позиціями в будівництві.

На Русі деревина завжди була найбільш доступним матеріалом. З неї ладнали споруди різних будівель – від простих хат, хором, культових будівель до різноманітних виробничих і військових об'єктів. Хата в російських умовах служила зазвичай двом-трьом поколінням, хоча при надійному захисті зрубу могла простояти і до 100 років. Церкви служили до 400 років.

Ставлення до дерева особливе: його одушевляли, йому поклонялися, а в язичницької Русі існували обряди, пов'язані з рубанням і будівництвом. Деякі з цих обрядів запозичені православною культурою.

З деревини будували все: від простої дерев'яної огорожі до церков, царських хором і фортець. Прості лаконічні форми історичного житла, будівельні прийоми, що свідчать про неабияку майстерність зодчих, опрацьовувалися століттями. Мистецтво домобудівництва передавалося у спадок протягом багатьох поколінь. І в даний час на території Росії можна побачити різні дерев'яні споруди, що представляють собою справжні витвори мистецтва. Так як будівництво житла на великій території Росії охоплює різні кліматичні зони, багато в чому визначають тип будов, то архітектура будинків суттєво змінюється в залежності від регіону. Переселенці з різних районів вносили зміни в традиційне зодчество, об'єднуючи досвід різних етнічних груп. Це дозволяло сформувати більш досконалі технічні прийоми будівництва і забезпечувало найбільш раціональні способи виконання тих чи інших архітектурних деталей.

До наших днів дійшли в основному пам'ятники і зразки традиційного житла або документальні матеріали з циv будівлям, що відносяться до кінця XIX століття. На відміну від селянського житла або пам'яток дерев'яного храмового зодчества, великі хороми або палаци до нас, на жаль, не дійшли, за винятком випадково уцілілих садибних будівель, що знаходяться сьогодні в жахливому стані. Відомості про більш ранні періоди формування житла ми черпаємо з археологічних матеріалів, картин знаменитих художників чи історичних рукописів.

Майстерність древніх "рубленників" вражає наших сучасників. Дерев'яні будинки збирали з "клітей" (зрубів) безцвяховим способом з великою різноманітністю теслярських прийомів. Селянські будівлі або цілі ансамблі боярських і княжих хором поєднували в собі монументальність зрубів і легкі каркасні прибудови, а також літні приміщення з сакраментальною і мальовничою внутрішньою і зовнішньою обробкою.

У районах, багатих лісовими масивами, для житла використовували переважно хвойні породи, рідше листяні, серед яких особливою пошаною користувався дуб. Зрубні споруди вкопували в землю, а зверху дах засипали грунтом. Опалювали такі приміщення пічками-кам'янками або глинобитними вогнищами "по чорному", дим від яких виходив через отвори в стіні або даху (димарі), вікна чи двері. Отвори в стінах робили невисокими, щоб не перерубувати велике число колод і максимально скоротити втрати тепла. Волокові вікна зовсім не порушували цей зв'язок, їх вирубували на півбруса вгору і вниз в суміжних колодах. Зсередини вікна засувалися дерев'яною затворкою (заволікалися), звідки і з'явилася назва – волокові. У більш великих отворах перерубані колоди пов'язували між собою колодами з брусів. З часом такі вікна стали закривати слюдою і тільки в XVIII-XIX століттях для цієї мети стали застосовувати скло. Так з'явилися "червоні" вікна, з боків яких нерідко встановлювали волокові вікна. Дверні прорізи загороджували полотнами з грубих дощок, одержуваних при розколюванні колоди. Підлоги в таких будинках переважно були глиняними. Але якщо під підлогою влаштовували сховище для зерна, то його перекривали колодами, щілини між якими замазували глиною.

З часом все частіше стали з'являтися наземні споруди, облаштовані верхніми ярусами, мансардами та мезоніном. У регіонах з довгими сніжними зимами будинки намагалися підняти якомога вище над землею, що захищало зруб від вологи і давало додаткову площу для зберігання припасів та утримання худоби.

З плином часу будівельні прийоми удосконалювалися. На Русі відомо більше 50 типів зрубів. До простих типів будівель можна віднести чотирьохстінки. Для прибудови двору або господарських приміщень робили випуски колод, до яких прирубалися сараї, комори і т.д. Зазвичай російські теслі зрощування колод по довжині не застосовували, а для збільшення розмірів будинку ставили поруч кілька зрубів або застосовували багатокутні (шести- або восьмикутні) або хрестоподібні в плані будівлі. Особливо часто такі прийоми використовували при будівництві церков. Найбільш поширеними були п’ятистінки – ускладнений тип зрубу, що представляє собою прямокутну хату, розділену поперечною стіною. Таким чином, отримували дві частини будинку: велику житлову з піччю, добре освітлену, і меншу – сіни, що з'єднують житло з господарською частиною. Якщо сіни прирубалися окремо, то обидві частини п’ятистінки використовувалися під житло. Шестистінки розділялися двома стінами в різних напрямках, утворюючи чотири самостійні приміщення. Кількість житлових приміщень (а звідси і тип зрубу) залежала від складу сім'ї та матеріального достатку.

Фундаменти під дерев'яні будівлі не ставили, а нижні вінці клали прямо на землю. Під кути і середину стін клали великі камені або ставили "стільці" з товстих дубових колод. Для стільців підбирали окоренкову деревину модрини або дуба, стійкість проти загнивання яких достатня висока. Щоб підвищити цю стійкість, деревину обпалювали на багатті або промазували дьогтем. Серед великої різноманітності прийомів найбільшого поширення набули врубки "в лапу", "в чашу", "у вус" і "ластівчин хвіст", які з успіхом використовуються до теперішнього часу. Для вирубки чашок застосовували сокиру, яка була основним теслярським інструментом. Потрібно відзначити, що наші предки володіли сокирою віртуозно. За допомогою цього універсального інструменту виконували практично всі роботи: від рубки лісу до різьблених елементів, що прикрашають фасади. Секрет такої популярності сокири простий. Справа в тому, що ще в давні часи було помічено, що пиляна деревина більш схильна до зволоження і загнивання. Колоди, оброблені сокирою, як би закупорюються під її ударами і стають менш гігроскопічними. Тому, незважаючи на те, що пила на Русі була відома давно, користувалися нею рідко.

Здавна будинки крили гонтом, бідні сім'ї для покрівлі використовували солому. Гонт робили з деревини: ялиці, ясена і особливо часто з ялини. Правильно виготовлений гонт носить назву колотого гонту. Для отримання цього покрівельного матеріалу використовували рівні частини стовбура дерева, розташовані між окремими гілками з мінімальною кількістю сучків. Кололи гонт в радіальному напрямку. Для цього сокирою і молотком від полін відокремлювали клиноподібні частини. Кожен клин обробляли дворучним різаком до отримання деталі краплеподібної форми. Спеціальним інструментом – гонтовим стругом – вирізали паз і отримані таким чином елементи сушили протягом шести місяців. Попередньо гонт просочували антраценовим маслом, а після влаштування покрівлі її покривали фарбою.

Здавна дерев'яні будинки прикрашали різьбленням, перетворюючи будинки в справжній витвір мистецтва. Технологічність обробки деревини сприяла появі цілої плеяди знаменитих різьбярів. Різьба на причелинах, облямівках покрівель і віконних наличниках поєднувалася з розписом, підкреслюючи індивідуальність кожного будинку. Мотивами різьблення служили квіти, злаки, тварини і птахи, серед яких особливою повагою користувався півень, як вісник сходу сонця. Основні прикраси зосереджували на фронтонах, ковзанах, віконних наличниках і віконницях, різьбленням прикрашали ганок. Різьба використовувалася не тільки для прикраси зовнішньої частини будинку, але і в його інтер'єрі. Стовпи трапезних оснащували різанням у вигляді джгутів і "диньок", підкреслюючи красу деревини та її унікальні властивості. Мистецтво різьбяра передавалося з покоління в покоління і зберегло до наших днів традиції російської дерев'яної архітектури.

Рубані будинки успішно конкурували з кам'яними протягом багатьох сторіч. Але в першій половині минулого століття розруха, викликана громадянською війною, поставила перед будівельниками завдання: знайти дешевшу альтернативу. І в Ленінграді освоїли виробництво збірно-розбірних щитових дерев'яних будинків за зразком виробів Швеції та Фінляндії. Дешевизна і стислі терміни будівництва таких будинків залучили чимало шанувальників, а самі будинки називали "фінськими".

Імідж дерев'яних будинків погіршився в післявоєнний період. Потреба, брак будівельних матеріалів, велика потреба в житлі призвели до дешевим методам будівництва і наспіх побудованому житлу. Багато з будинків, побудовані за цими проектами, збереглися і до наших днів давши притулок кільком поколінням росіян. Недолік і навіть майже повна відсутність теплоізоляції, а також негерметичні зовнішні стіни привели до так званого "барачного клімату" – величезному перегріву влітку і нестерпному холоду взимку при неприємній низькій вологості повітря і холодних зовнішніх стінах. Сучасні дерев'яні будинки більше не мають нічого спільного з цими бараками, але змушені протистояти їх дурній славі.

У XX столітті негативне ставлення до використання деревини виникло через віру в прогресивність індустріалізації. Вона була відкинута як "застарілий матеріал", а використовуватися стали "сучасні будівельні матеріали" – бетон, сталь та пластмаса.

XXI століття поставило перед домобудівниками абсолютно нові завдання. Застосування високоефективних будівельних матеріалів і конструкцій дозволило втілити на більш високому рівні традиційну для Росії архітектурно-будівельну систему дерев'яного домобудівництва: з масивної деревини (зі стінами з профільованого бруса і оциліндрованих колод); каркасне і панельне.

Відпрацьована століттями технологія дерев'яного домобудівництва із застосуванням сучасного інструменту і механізмів дозволяє значно скоротити терміни будівництва, а застосування сучасних захисно-декоративних складів – значно продовжити життя дерев'яного будинку.
help ukraine

В.Г. МИКОЛАЇВ, оглядач
Джерело:
— СтройАзбука


Написати коментар (0)


Потрібен будинок? Заповнити анкету

Заповніть просту анкету та виробники запропонують вам ціни та свої послуги самі!


Популярні статті цієї рубрики:


Рекомендуємо компанії цього напряму:

БЛОК ВІЛЬНИЙ
Щоб Ваша компанія була тут розміщена, замовте послугу "Фото-каталог"

Замовити!
База компаній